Весна тривог
Добавлено в закладки: 0
«Матусю, квітень майже на порозі,
Та пусткою – лелеченьки гніздо.
Війна руйнує й нам оселі досі…
Чи справді наш безпечний коридор,
В якому засинаю на підлозі,
Під літаків немилосердний хор?
Без шибок школа чорним очі шкірить –
Зривається сирени тужний схлип.
Скажи, чи вернуть друзі у квартири?
Там від будинку – тільки купа плит…»
«Молімось, доню, не згубивши віри,
Усьому світу ця війна болить…»
«Не плач же, мамо… Бачиш, я не плачу,
В підвалі тепло – гріє твій кожух.
Давай і я слова свої дитячі
До неба, звівши очі, прокажу…
Весну тривог Господь їм не пробачить!»
Безсонна ніч відходить за межу…
… Із бомбосховища, в молитві щирій,
Дитя благає Україні миру.



5 комментариев
Саныч
Чайка
Дякую Вам.
Nіkolya (МИКСЕР)
Немає,,слів», та ж Поетеса їх знаходить.
Бо ж місія у ,,Творчих!» верховодить!
Чайка
Цей вірш народився у березні 2022 року у Франції. Дякую.
Крайнюк Надежда (Софи)
Дякую за цей сумний, правдивий вірш. Довго нам доведеться лікувати
воєнні рани. За душевний біль я мовчу.