З любов’ю до життя
Добавлено в закладки: 0
/акровірш «Леся Українка – в нас»/
Ли́ху, хворобі страшній підкорилася? Де там!
Етнос кобзарський вивчаєш, пісенну барвистість..
Слово крізь сльози сміється уродженим хистом,
Як без надії? Вогонь не вмирає в поетах.
У прогресивній родині перо шліфувала,
Край український наснажував душу, а тіло
Рвала хвороба хронічна, нестерпно боліло…
Ангел дав сили тримати мистецтва штурвали.
Їздиш, лікуєшся… Доля плете власну драму.
Неміч виснажує, болі… а в ліриці – слухай:
Каже сопілка з верби про страждання і тугу,
А закликає любити цей світ до нестями.
В нас – життєстійкість та віра твої не зів’януть.
Носять нащадки надію на радісні весни.
Ангельські ноти Лукаша, між віт – Перелесник…
Співом сопілки повінчана Мавка з коханим.



1 комментарий
Крайнюк Надежда (Софи)
Дуже гарно передали трагедію цієї жінки через невиліковну хворобу і
її силу духу. Пам’ять про неї житиме вічно. Дякую!