Чотири роки безкінечності
Добавлено в закладки: 0
… Як темно та сумно… Розхристаний лютий
То зніме, то знову нап’ялить кожух…
І каже синоптик, що все може бути,
Бо ж дух протиріччя у світі не вщух…
Коли вже так довго не бачити сонця,
То очі звикають у темряві буть.
Немовби пітьма заглядає в віконце,
І в ній існування вже бачиться суть…
… Та довше терпіли… Залишилось трохи
Іще потерпіти… Та ж — трохи, — лишень?..
Ми нібито бранці сумноі епохи,
Мідяники з грубих великих кишень…
Весна не бариться, і вернеться, люба,
Така ж, як і завжди, легка, осяйна…
Як хочеться вірить, що вигукнуть люди,
Вдивляючись в небо: «Скінчилась війна!»



4 комментария
Крайнюк Надежда (Софи)
«Як хочеться вірить, що вигукнуть люди,
Вдивляючись в небо: “Скінчилась війна!”
Золоті слова. Дійсно, дуже хочеться в це вірити. Дякую за вірш.
Щасти Вам, Олю!
Феня
Дякую, навзаєм.
Саныч
Феня