Благання

Добавлено в закладки: 0

(вільний переклад вірша Пауліни Возар, Сербія, Čoka (Crna Bara)

Я йду… І все ж благаю: перед тим
Спали всі спогади, які на мене схожі.
Зів’ялій квітці – більше не цвісти…
Хай сльози болю рану не тривожать.

Одне бажання заповітне є:
Мені призначене – віддай вітрам буремним.
Закам’яніле – парость не дає…
Не згадуй імені мого даремно.

Прийми в дарунок декілька речей:
Розквітлий усміх (я ж ітиму наодинці!),
І поштовхом, що груди пропече,
Залишу радість – може знадобиться?

Одне прохання – доторком в уста:
Ти не шукай мене у схлипі весняному.
Мій погляд не зупиниться вже там:
в корі дерев, у схованці для грому.

Душа – життям новим колись задише,
а поки просить: тиші, тиші, тиші..

@Чайка Білоозерянська, Харківщина, Україна.

Оригінал:

Paulina Vozar, 1984.
Srbija, Čoka (Crna Bara)
IMAM JEDNU MOLBU

Imam jednu molbu pre nego što odem.
Spalite sva sećanja što liče na mene.
Pozdravite onaj cvet što u dvorištu vene
neka mu suza bola nikako ne krene.

Imam jednu želju pre nego što krenem.
Poklonite vetru ljubav meni namenjenu.
Nemojte je čuvati u sebi skamenjenu
niti mojim imenom uzalud obeleženu.

Imam par stvari koje želim da dam.
Jer tamo gde ja odlazim, odlazim sam.
Poklanjam svoj osmeh, delite ga svima
i zaostalu hrabrost onim drhtavima.
Neku malu radost što u srcu sija
možda je nekome malo više potrebnija.

Imam jednu molbu što još uvek diše.
Ne tražite moj odsjaj u kapljicama kiše.
Tamo moje oči ne stanuju više.
Ni u kori drveta gde se gromovi skriše.
Jer duša sada novi život piše
tamo gde je nebo sve tiše, tiše i tiše…