Бабусині паски

Добавлено в закладки: 0

Борошна сліпуча білизна́,

Бабця чисто вбрана коло столу,

Сивочола, ставна, чепурна,

«А чи вдасться паска? Бог то зна’!»

Кутаєш, аби не захололо.

 

Ось жовтки звільняєш від білка,

(Так робила ще твоя прабабця).

Щоб пухка була, а не глевка,

Хай підходить десь до обідка,

Пасочки, знай, протягів бояться…

 

Пахне здоба. Забиває дух.

Солодить родзи́нковим узваром.

Тісто сходить ніжне, наче пух,

А бабуся не зняла фарту́х –

Все щось випікає, смажить, варить…

 

Дивовиддя з року в рік старе,

Де мала й всьому, здається, вчуся.

Великоднє свято до дверей,

І жура ванільна пробере –

Не пече для нас тепер бабуся.