Млин

Добавлено в закладки: 0

Мірошник — немов диригує стихією.

Є щось у тобі, млине, космогонічне:

Тре камінь об камінь. Далеке домрію я:

Між ременів-пасів чиргикає Вічність…

Здавалось, ти вгруз в рідну землю коріннями.

Тертя… Хвилі посвисту вітру в щілинах.

Яке ж бо для тебе уже покоління ми?

На варті — поважний, суворий щоднини.

Обожнюєш простір з хатами, левадами.

Твої дужі крила — обійми розкриті.

Часи із возами чумацькими згадуєш,

Приборкуєш дикий, нескорений вітер.

«Аби без війни, — примовляєш. — Без голоду.

Якою страшною ціною все, леле…»

Зерно золотиться у предківських жолобах,

А отже, як здавна, усе перемелем.

Автор публикации

не в сети 2 дня

Чайка

997

Комментарии: 172Публикации: 206Регистрация: 11-11-2025