Без рожевих окулярів

Добавлено в закладки: 0

Дощ розтікався, в’їдався до яблунь плачем.

Краплі студені росили в закляклій мені.

Стигли ілюзій мотиви…і світ мій біднів.

Чом же ця злива байдужа карає-пече?

Краплі студені росили в закляклій мені.

Справді, розлука? Наважились якось? Невже?

Без окулярів рожевих дощ різав ножем,

День потьмянів у сльозах, ніби я… обважнів.

Стигли ілюзій мотиви і світ мій біднів,

Тіло й кору пропікала безмірна жура.

 Наче впивався метал до роз’ятрених ран.

Хлипала хвища, торкала благаннями: ні-і!

Чом же ця злива байдужа карає-пече?

Знічена, зболена, згіркла я, вимокла вщент,

Біль розтікався. В самотність не вірилось ще,

Туга стікала зі зраджених Вами очей.

Автор публикации

не в сети 12 часов

Чайка

1 064

Комментарии: 179Публикации: 229Регистрация: 11-11-2025