Моє небо

Добавлено в закладки: 0

/глоса/

 

         «Чим ти збентежена? Оце я тут живу.

         Отут я видумав себе й тебе для тебе.

         Отут я серце виняньчив для неба,

         Не знаючи тоді, що небом назову»…

           М.Вінграновський

 

 

Тонку межу ми подолали часову,

На двох у нас одна світобудова,

Пірнути у безмежжя душ готова?

Чим ти збентежена? Оце я тут живу..

 

 

Шепочуть ніжно про нев’янучу весну

Полинний шум, шовки ковильних стебел.

У вир безгрішності очей-дзеркал пірну: 

Отут я видумав себе й тебе для тебе…

 

 

Ні фальші поруч, ні затертих зайвих фраз,

У почуттях — лиш вітер мліє степом,

А дві споріднені душі кружляє вальс.

Отут я серце виняньчив для неба.

 

 

Меди побачень ворохобили траву.

В пахтінні конюшини й молочаїв

Я дарував тобі тебе до краю,

Не знаючи тоді, що небом назову.