Ні…

Добавлено в закладки: 0

Ні, це ще не підсумок, ні.

Ми знову поринемо в щастя

І душу розкриємо навстіж

У мрії чутливо-рясні.

Осіння тужавіє мідь

В очах-пташенятах лякливих,

Осінні невпиннії зливи

Розчулюють душу намить.

Живем в листопаді бажань

Неначе тополя застигла.

Серцево-судинні відлиги

Жовтнево сльозами дрижать.

Можливо нам випаде знов

Собі відповісти без болю,

І станемо знову собою,

 І скорені приймем любов.