У безлюдді
Добавлено в закладки: 0
( рондель)
Не варто мені співчувати. Уже не болить.
Не треба зітхань, хвилювань, запитань — перестань…
Ти справді одне із коротких моїх замикань,
А зради іржа, ніби патина, зміцнює мідь.
Приходжу до тями… Знімій у мені, щезни. Цить!
Хоч ще стигне кров і по-зрадницьки сохне гортань,
Не варто мені співчувати. Уже не болить.
Не треба зітхань, хвилювань, запитань, Перестань!
Повільний вдих, видих… Одужую я від жахіть,
Напруг, коливань… Ми стихійно полярні інь-янь!
…Безкровна зола, прах рожевих, палких сподівань…
Іскріння оголених жил. І — безлюддя умить.
Не варто мені співчувати.
Уже не болить.



1 комментарий
Крайнюк Надежда (Софи)
А мені чомусь здалося, що болить. І дуже болить.
Цей вірш тому доказ. Дякую за сильну поезію.