Будда, який сміється.

Добавлено в закладки: 0

Будда Хотей — Ім’я походить з японської мови (яп. 布袋 — хотей), що означає «холщовий мішок». У Китаї цього персонажа називають Будай. Він є богом щастя, веселощів та багатства.

Імʼя Хотея пов’язане з конкретним персонажем, який жив у Китаї наприкінці X століття, — маленьким, товстим ченцем на ім’я Ці-Ци, який мандрував із великим полотняним мішком та чотками. Для народів Сходу живіт — притулок душі, і товстун Хотей, що прийшов з Китаю, однозначно пов’язується ними з душевною широтою і щедрістю. Легенда свідчить, що там, де він з’являвся, до людей приходив успіх, здоров’я та добробут. Коли хтось питав, що в мішку, він відповідав: «Там у мене весь світ». Вважається, що Хотей є еманацією майбутнього Будди — Майтрейї. Одного разу, коли Він був літнім, сидячи біля якогось храму, Хотей сказав: «Ех, люди, люди, не впізнали ви мене. Адже я Будда-Майтрейя». У буддизмі прихід Будди-Майтрейі наприкінці часів розуміється як упорядкування Всесвіту, як досягнення світової гармонії та настання нової ери процвітання та благополуччя для людей. У XVII столітті Хотей, як втілення щастя та безтурботності, був канонізований у Японії і став одним із семи богів щастя.

Тут подумалося: Будда, що сміється, у мене асоціюється з безтурботним Тулкасом зі стародавнього легендаріуму Дж. Р. Толкіна, який завжди сміється — і на війні і в реалі. Ще до народження Ельфів Тулкас сміявся в обличчя навіть самому Мелькору — темному лорду Морготу, за що Мелькор його ненавидів і боявся. Ставлю десять проти одного, панове, що Моргот поза очі обзивав Тулкаса підлим жидобендерівцем та підступним укронацистом.

Або, скоріше — з безтурботним і веселим Томом Бомбаділом, ексентрічним і веселим господарем Віковічного Лісу, якого ельфи прозвали Йарвен Бен-Адар, що означає одночасно «давній» та «безотчий». Ймовірно, він був духом, що прийшов до Арди в далекі епохи Зоряного світла, коли ще нічого на цій землі не було, тільки одна хатинка та садок вишневий коло хати.

А ще, сюжет з Буддою, що сміється, нагадує мені сюжет, коли сам Благословенний Господь Крішна сміючись і танцюючи, танцював зі своїми гопі (дівчинками-пастушками) завзятого гопака на голові найбільшого і страшного стоголового змія стародавніх часів — Калії у водах вируючої Калінді, який, не витримавши такого приниження, помер від туги, хронічного запою та депресії.

Коли я читала про будду Майтрею у далеком 2011 році, я навіть гадки не мала, що такий Будда народиться саме в нашій, ізраненій війнами Україні. Саме в травні ми здобули Нового Президента України 2019 року. Ваша справа — вірити мені, чи закидати мене яйцями, але хочу сказати, що Великий Будда — це не тільки небесне божество, яке сидить у позі лотоса, це ще кожен із нас з вами, хто бореться за Україну та її незалежність на полі бою, бореться в тилу, виховує дітей, допомагає ЗСУ, донатить та волонтерить, але ще й знаходе час, щоб сміятися над ворогом.

На Сході в Тібеті зародилося це стародавнє передбачення про Грядущого Будду Майтрею. Його особливістю буде те, що він буде розповсюджувати світло, сміючись над темним демоном, який захопив увесь світ. І що, скажете, що я брешу? Бог та час розсудять нас. І не важливо, від чого цей демон подохне, а він однозначно подохне, чи від гоготу Тулкаса, чи від гопака Кришни, чи можливо від удару каменюкою маленьким музикантом та пастушком, майбутнім царем Ізраїлю та пророком Давидом в лобешник здорового дебіла рефаїма Голіафа… Прийде час…