Казка про закохану ворону - 9

Добавлено в закладки: 0



9 розділ

  Минуло рівно два тижні після цієї зустрічі. Карл, як і раніше, відмовлявся від прикраси своїх 
кімнат квітами і регулярно провітрював приміщення. Він почав багато часу проводити на самоті і
 зовсім перестав спілкуватися і з матір'ю, і зі старими слугами. Він любив стояти біля відкритого
 вікна і спостерігати за тим, як працюють селяни на полях, як повертаються рибалки з великим уловом,
 йому було приємно чути сміх дітлахів, що грають під вікнами в кістки. Його заспокоювали ці картини 
спокійного та забезпеченого життя народу, але думка про королівську скарбницю не давала йому спокою...
 Чи все гаразд із фінансами в королівстві? Адже мати божеволіє від садівника, який мріє зайняти
 місце батька.

Тривожні передчуття принца виправдалися, коли він раптом був викликаний в тронну залу матір'ю-
королевою для важливого державного сполучення.
Величезне приміщення було святково прикрашене квітами. На троні у своєму парадному одязі 
з короною на голові сиділа Антуанетта, місце з правого боку займав садівник, крісло зліва порожніло.
Мати запросила сина зайняти порожнє місце, але Карл відмовився і залишився стояти серед натовпу,
 що чекає наказів королеви.

— Шановні знатні родичі, друзі та слуги! — впевнено пролунав голос правительки, — я зібрала вас, щоб оголосити, що відсьогодні в нашому королівстві з’являється нове міністерство, яке займатиметься обороною та охороною нашої держави; міністром оборони я призначаю відомого вам усім Мартіна Варлока, який успішно справлявся з обов’язками садівника, і, я думаю, що він також старанно працюватиме й на посаді міністра.
Після промови королеви Карл не почув жодного оплеску чи радісного вигуку.

Люди мовчки сприйняли цю новину. Наступні слова шокували принца.
У повній тиші присутніх королева продовжила свою промову, але вже роздратованим тоном:
— А також я повідомляю всім присутнім, що сьогодні відбулися мої заручини з міністром Варлоком, і через два тижні ми скріпимо наш союз вінчанням.
Няня, що стояла позаду Карла, ахнула і, перехрестившись, прошепотіла:
— Яке вінчання з Сатаною?

Антуанетта кинула на натовп гнівний погляд.
Карл голосно сплеснув у долоні й поспішив привітати свою матір із майбутньою подією, а потім, посміхаючись, вклонився садівникові:
— Прийміть мої вітання, майбутній королю Варлок!
Мартін із неприхованою злістю поглянув на пасинка, але принц поспішив залишити
молодих. У своїй кімнаті він ще довго чув оплески та радісні вигуки привітань.