27 розділ Карл і лицарі було неможливо змиритися з полоном. Воїни обстукали і оглянули кожен камінчик свого каземату, але не знайшли жодної щілинки, щоб можна було б зачепитися не тільки ножем, а навіть нігтем. "Кам'яний мішок" був міцний, світло надходило через отвір високо над головою. Минуло кілька стомлюючих годин... Раптом грати зверху зі скрипом відчинилися і на хвилину крила шуліки затьмарили біле світло. Величезний птах вихопив з натовпу Карла і злетів угору. На хвилину хижак випустив з пазурів юнака. На…

26 розділ Рагана витратила багато сил і часу, щоб привести Альберта до тями. На вершині гори Кам'яний Дід, у гущавині лісу, вона приховувала короля від переслідувачів. Ні, вона не змогла повернути зір королеві, але зробила все, щоб залікувати рани. З того часу Альберт почав носити на очах чорну пов'язку. До тітки за захистом прилетіла і зміцніла Клара, а слідом за нею лісовими стежками пришкутильгав Роберт, який став королем і лікарем, і слугою. Якщо з військом Бегемота можна було впоратися за…

25 розділ Побачивши знесилену Клару на руках Роберта Рагана скрикнула. Лікар заніс сплячу до покоїв і поклав на ліжко - Що з нею? - Запитала стара лікаря. - Нічого страшного, - відповів лікар, - дівчина спить. Вона не має сил навіть на спілкування. Ненаситний Варлок випив із неї всю енергію. - Так-а ... - в задумі промовила чаклунка, а потім звернулася до Карла, - у тебе зберігся горішок? Дай його. Юнак слухняно повернув Рагані її подарунок. Та вийшла і за…

24 розділ На вулицях міста з'явилися вози із діжками святої води з Гаї. Люди виходили зі своїх сховищ і радісно вітали визволителів. Бризки чудової вологи перетворювали захисників чарівника на жаб, змій і ящірок, які поспішали геть із міста. Двері в замок виявилися відчиненими. Перед тим, як переступити поріг рідного дому, Карл не забув покласти в рот заповітний горішок, щоб не бути ошуканим чарівником. Варлок, як завжди, сидів на троні. Він виглядав чудово і, ймовірно. був задоволений собою. Поруч із троном…

23 розділ Ось і з'явилися далеко знайомі шпилі костелів і вежі рідного замку. Але цього разу всі ворота Вестпландії були щільно зачинені, а навколо - жодної душі. Карл разом з Альбертом об'їхали місто навколо - все закрито, забито і навіть лаз, яким принц в дитинстві тікав з дому, завалений камінням. Але раптом під самою стіною підозріло заворушився кущ ялівцю і з гілок показалася знайома кудлата голова напівп'яного Якова. - Що ти тут робиш, любитель жінок і вина? - засміявся, побачивши…

Розділ 22 Карл, забувши про рану в плечі, мучився тим, що не може взяти участь у жорстокій битві. З боку річки долинали звуки бою, рев тварин, переможні крики, - а він був не при справах і безцільно проводив час у ліжку. А ось, коли раптом настала тиша, принц, який мучиться цікавістю і тривогою, звернувся до коханої: - Кларо, що там відбувається? Чому не чути звуків битви? Може, королю потрібна допомога? А я тут розлежуюсь! Прошу тебе поглянь на поле бою...…

21 розділ Опівночі вибухнула жахлива гроза. І у світлі блискучих клинків блискавок можна було розрізнити величезне військо, що спускалося зі схилів гір. Армія Бразаускаса була оточена із трьох сторін. Єдиний шлях до відступу-води річки Гаї. І, хоча Клара попередила короля про небезпеку, що загрожувала, воїни явно не очікували зустрітися з пітьмою вихідців з пекла. Піхота Варлока пішла в наступ, але кіннота та лучники короля були готові до відсічі і добре знали свою справу. Воїни чаклуна билися мовчки і завзято, пробиваючи…

20 розділ Розбивши великий намет на березі річки Гаї, Альберт зібрав на нараду лицарів і воєначальників. Вирішено було рано-вранці розпочати наступ, пройшовши по броді в стан ворога. - Якщо потрібна буде допомога, - попередив король лицарів, - то сурмить у всі труби, і до вас на допомогу примчать наші лісові брати. А зараз спати, потрібно гарненько виспатися перед боєм. Але відпочити не довелося. Під покровом ночі ворожі шпигуни перепливли річку і напали на виставлену на березі дозор. Зав'язався бій. На…

19 розділ Короля Альберта у замку не було. Служка, який зустрів Карла, пояснив його відсутність: - Наш король готується до рішучої битви з Варлоком. Війська лиходія окупували гирло річки Гаї та заважають торговим судам Лотгардії. Весь народ обурений зухвалою поведінкою сусіда. Карл пройшов до своєї кімнати. Він після перенесених хвилювань валився з ніг. Бразаускас, що повернувся, знайшов родича сплячим у кріслі. Але раптом принц розплющив очі і, побачивши перед собою короля, розповів йому про те, в якому стані перебуває Вестпландія.…

18 розділ Карл пройшов у свою спальню. Все було сіро і похмуро. На столі, як і раніше стояв Портрет красивої та щасливої Антуанетти . Він подивився на матір- і мимовільні сльози хлинули в нього з очей. Де її могила? Чи не кинув цей лиходій труп королеви голодним бродячих собак? Ні! Він не зможе заспокоїтися, поки не попрощається з матір'ю... І Карл вийшов із кімнати, тихо закривши її на ключ. Юнакові вдалося прошмигнути непоміченим повз відкриті двері в залу-звідти лунав потужне…

17 розділ Поставивши коня в стійло, Карл поклав у рот чарівний горішок і зайшов у замок. Ніхто не зустрів принца, у порожніх кімнатах стояла тиша. Тільки з тронної зали долинала якась метушня, і хлопець поспішив на дивні звуки. Вигляд Варлока вразив Карла. Посинілий від величезної кількості випитого вина, старий здавався ще жахливішим: великий ніс висів над злим оскалом переспілою сливою; сірі холодні буравчики очей потопали в гої; довгі недоглянуті нігті відсвічували брудом. - Якого біса? - гаркнув "король", що дрімав…

16 розділ Альберт у своєму королівстві проводив огляд своїх військ, Рагана пригощала вождів Сірих мисливців і лісових Богатир, а Карл тим часом під'їжджав до родоводу замку. Міські ворота були відчинені навстіж. У самому місті стояла зловісна тиша. торгової площі принц помітив покинуті вози з непотрібним нікому товаром, селянських тачках догнивали овочі та зелень. Не чути було гавкоту собак і вию голодних котів. Що сталося? Чому люди покинули свої оселі? - Гей! - крикнув принц у порожнечу, - є хто живий?…

  15 розділ — Я так думаю, — сказав Альберт, який повернувся після військової ради, — спочатку потрібно переговорити з Сірими мисливцями та Богатирями. Зібрати всі сили, а коли все буде готове до бою, на вершині гори розведіть багаття. Я побачу дим і виступлю з Лотгардії зі своїм військом. Тобі, Кларо, доведеться багато літати. Будь обережна. Через тебе ми підтримуватимемо зв’язок. А тепер – час. Скоро почне світати. Дівчина піднялася, Карл обійняв свою кохану. Король благословив Клару, вона підстрибнула, змахнула…

  14 розділ Довго тяглися нічні години, поки на тлі кривавого місяця, що віщує трагічні події, майнув у темряві силует птаха. Ворона влетіла на балкон і впала знесилена на підлогу. Коли Карл підбіг до дівчини, та була непритомна. Рукав її чорної сукні був у крові. На крики юнака про допомогу з’явився Альберт… Бризнувши на обличчя пораненою святою водою, чоловік привів дівчину до тями. Доктор, що прибіг на поклик господаря, обробив і перев’язав рану. — Можу сказати, — сказав ескулап, —…

13 розділ — Ну, — сказав Альберт, розкурюючи гаванську сигару, — розповідай, як поживає моя бабуся? – Хто така? — Перепитав короля Карл, — я таку не знаю. – Як хто? Рагана або графиня Емілія Бразаускас, найрозумніша жінка у нашому роді. Боги обдарували її багатьма талантами і безсмертям, за це красуня розплатилася безшлюбністю та обіцянкою допомагати простим людям у боротьбі проти підступів Сатани. — Тобто проти Варлока? — перепитав Карл. — Так, проти злого чарівника, — продовжував свою розповідь король,…

12 розділ — Все гаразд? — поцікавилася королева. — О так, мамо, все в найкращому вигляді, — відповів принц і додав, — я відлучуся з палацу, не чекайте мене на вечерю. Поїду, може, востаннє в нічний з конем. Нехай мій Гарт потрапить на осінній траві. Останнім часом стайня скупиться на овес. Варлок, що підійшов, узявши королеву під руку, втрутився в розмову: – Овса залишилося мало, адже нового ще не намолотили. Карл мовчки розкланявся і вийшов із замку. Осідлавши свого Гарта,…

11 розділ На троні вже не було матері Антуанетти. Місце короля займав Варлок. Чаклун був жахливий. З-під корони звисало брудне клоччя сиве волосся старого; на зморщеному і неживому обличчі жадібною злобою горіли з-під навислих брів маленькі очі. Лівою рукою Мартін міцно стискав скіпетр - символ королівської влади, а в іншій він стискав дукат і явно милувався сяйвом золотої монети. Поруч біля ніг володаря жалібно скиглив худий і обдертий чорний песик, очі якого жваво нагадали принцу його мати. Місочка, що стоїть…

10 розділ - Геть із цього замку - розсадника розпусти та жадібності! - Карл з силою рвонув із себе святковий камзол. По підлозі розсипалися перлинні гудзики, і серед них увагу юнака привернув темний предмет. Нагнувшись, принц впізнав його - це був горішок, подарунок Рагани. Карл підняв фундук і, згадавши слова відьми, поклав його до рота. Миттю сонце затягли хмари. У кімнату через відкрите вікно проникла темрява. Карл оглянув свої апартаменти. Приміщення являло собою страшну картину. Прекрасні колись гобелени вицвіли і…

9 розділ Минуло рівно два тижні після цієї зустрічі. Карл, як і раніше, відмовлявся від прикраси своїх кімнат квітами і регулярно провітрював приміщення. Він почав багато часу проводити на самоті і зовсім перестав спілкуватися і з матір'ю, і зі старими слугами. Він любив стояти біля відкритого вікна і спостерігати за тим, як працюють селяни на полях, як повертаються рибалки з великим уловом, йому було приємно чути сміх дітлахів, що грають під вікнами в кістки. Його заспокоювали ці картини спокійного та…

8 розділ Але одного разу Карлові пощастило і він застав Мартіна за дивним заняттям. Вечір уже почав хилитися до ночі, коли принц повільно наближався до рідного дому. вже з вікон лилося світло запалених у кімнатах свічок, а в саду ще порався Мартін. Юнак, який під'їхав, був здивований видом садівника. Той був у халаті, капелюсі, обличчя його закривала ганчірка, а на руках були рукавички. - Не підходьте близько, - пробубнив крізь ганчірку садівник, - я працюю з отруйною рослиною - ліаною…