35 розділ Клара повернулася додому знесиленою. Вона зробила все, як їй радив Кармиш. Вночі Карл спокійно спав із рукавичкою Генріха на руці, а в саду вирував Варлок. Там лунали гуркіт розбитих вазонів, регіт і прокляття чарівника. Але король не чув погроз чаклуна, йому не був страшний гнів Варлока, він перебував у царстві чарівних снів. Лише одного разу під час сну з руки Карла вночі впала рукавиця. Він розплющив очі... Але попереджувальний Роберт, що ночував біля ліжка короля, швидким рухом підхопив…

34 розділ Як не втомилася Клара після свята, а треба було поспішати. Настане ніч, і знову Варлок підніметься з труни і прийде за своєю здобиччю. Летіти було важко-позначалася вагітність... Насилу піднявшись на вершину гори, Клара помітила невелику печеру, біля входу якої розгулював ворон з білою міткою на голові. Побачивши Клару, ворон струснув крилами і перетворився на сивого, як лунь, старого. - Ласкаво просимо, королева! Що Вас привело до наших дрімучих країв? І Клара зі сльозами на очах розповіла Кармишу про…

33 розділ Вінчання в церкві пройшло без ексцесів. Роберт напоїв нареченого настоями трав. Карл рухався, як робот, але поводився спокійно: не тікав і не махав руками. Але під час бенкету наречений поводився дивно. У розпал застілля Карл раптом голосно розсміявся і вийшов з-за столу-більше він до гостей не вийшов. Кларі довелося заспокоювати та веселити гостей на самоті. Причину відсутності нареченого пояснили нездужанням господаря. Гості продовжували бенкетувати, а Рагана, мовчки спостерігаючи за тим, що відбувається, вийшла на балкон освіжитися, але звідти…

32 розділ Життя у Вестпландії повернулося у своє русло. Замок було приведено в ідеальний порядок. Знову на торговій площі залунали дзвінкі голоси купців. До міста почали повертатися люди. Але були й зміни. У царстві з'явився новий садівник. Він викорчував усі отруйні рослини. Тепер смердючі ліани не обплітали дерева, позбавляючи їх сонця. Парк зазеленів галявинами з польовими квітами. У іменному склепі на могилі Антуанетти було встановлено пам'ятник. Карл провів месу по покійній матері. А незабаром було оголошено про весілля. До цього…

31 розділ Старий цвинтар знаходився неподалік церкви. Згнили дерев'яні хрести безладно валялися під ногами; надгробні плити заросли мохом; фарба на пам'ятниках облізла, а безносі ангелочки байдуже дивилися на непрошених гостей. Шукати довелося недовго: - Знайшов! - Раптом закричав Карл. Це було старовинне поховання, де давно не було останків покійника. На його дні у своєму багатому оздобленні лежав із заплющеними очима Варлок. Враження було таке, що чародій міцно спить. - Давай сюди осинову гілку, - принц простягнув руку до Рагани, яка…

30 розділ Отже, незабаром усе було готове для проведення ритуалу. Стару напівзруйновану церкву вимели, поганяли по кутках павуків. Принесли оберемки ліщини, саме гілкою фундука зазвичай малюється магічне коло. Приготували червону фарбу, Рагана була проти використання крові тварини… Залишилося дочекатися часу сонячного затемнення. І ось пробив годину… Графіня Емілія Бразаускас у всій своїй блискучій красі вмостилася на оксамитові подушки королівської карети з договором у руці, який Яків підписав кров’ю, і екіпаж рушив у дорогу. Чаклунку довелося попрацювати, малюючи магічне коло, а…

29 розділ Поки Варлок вирував наодинці у замку Вестпландії, на вершині Гори «Дід» Рагана, Карл, Альберт і Клара вирішували, як їм впоратися з лиходієм. — Немає на нього управи, — зітхаючи, говорила чаклунка, — єдиний вихід-це звернутися до покровителя всіх демонів-самому Люциферу. Але викликати Люцифера на розмову не так просто. уявив себе повелителем народу двох держав. Диявол-син богині Аврори. Він дуже гордий і не потерпить конкурентів, які прагнуть влади над людьми. Люцифер ніколи не втручається у справи людей. — А…

  28 розділ – А ти. сподіваюся, не збираєшся мене отруїти? — поцікавився Варлок у своєї подружки. Рагана засміялася: — Якби й хотіла, то не змогла б. Ти ж безсмертний… — Так, — причепився чарівник, — немає нікого, хто зміг би мене звести в могилу. Рагана тим часом пройшлася господаркою по залі і сіла на місце Антуанетти. — Чи не зарано? Звільни місце, я ще не вирішив…- пробурчав старий. — Як хочеш, — сказала байдуже красуня, — нехай полежить пухирець…

27 розділ Карл і лицарі було неможливо змиритися з полоном. Воїни обстукали і оглянули кожен камінчик свого каземату, але не знайшли жодної щілинки, щоб можна було б зачепитися не тільки ножем, а навіть нігтем. "Кам'яний мішок" був міцний, світло надходило через отвір високо над головою. Минуло кілька стомлюючих годин... Раптом грати зверху зі скрипом відчинилися і на хвилину крила шуліки затьмарили біле світло. Величезний птах вихопив з натовпу Карла і злетів угору. На хвилину хижак випустив з пазурів юнака. На…

26 розділ Рагана витратила багато сил і часу, щоб привести Альберта до тями. На вершині гори Кам'яний Дід, у гущавині лісу, вона приховувала короля від переслідувачів. Ні, вона не змогла повернути зір королеві, але зробила все, щоб залікувати рани. З того часу Альберт почав носити на очах чорну пов'язку. До тітки за захистом прилетіла і зміцніла Клара, а слідом за нею лісовими стежками пришкутильгав Роберт, який став королем і лікарем, і слугою. Якщо з військом Бегемота можна було впоратися за…

25 розділ Побачивши знесилену Клару на руках Роберта Рагана скрикнула. Лікар заніс сплячу до покоїв і поклав на ліжко - Що з нею? - Запитала стара лікаря. - Нічого страшного, - відповів лікар, - дівчина спить. Вона не має сил навіть на спілкування. Ненаситний Варлок випив із неї всю енергію. - Так-а ... - в задумі промовила чаклунка, а потім звернулася до Карла, - у тебе зберігся горішок? Дай його. Юнак слухняно повернув Рагані її подарунок. Та вийшла і за…

24 розділ На вулицях міста з'явилися вози із діжками святої води з Гаї. Люди виходили зі своїх сховищ і радісно вітали визволителів. Бризки чудової вологи перетворювали захисників чарівника на жаб, змій і ящірок, які поспішали геть із міста. Двері в замок виявилися відчиненими. Перед тим, як переступити поріг рідного дому, Карл не забув покласти в рот заповітний горішок, щоб не бути ошуканим чарівником. Варлок, як завжди, сидів на троні. Він виглядав чудово і, ймовірно. був задоволений собою. Поруч із троном…

23 розділ Ось і з'явилися далеко знайомі шпилі костелів і вежі рідного замку. Але цього разу всі ворота Вестпландії були щільно зачинені, а навколо - жодної душі. Карл разом з Альбертом об'їхали місто навколо - все закрито, забито і навіть лаз, яким принц в дитинстві тікав з дому, завалений камінням. Але раптом під самою стіною підозріло заворушився кущ ялівцю і з гілок показалася знайома кудлата голова напівп'яного Якова. - Що ти тут робиш, любитель жінок і вина? - засміявся, побачивши…

Розділ 22 Карл, забувши про рану в плечі, мучився тим, що не може взяти участь у жорстокій битві. З боку річки долинали звуки бою, рев тварин, переможні крики, - а він був не при справах і безцільно проводив час у ліжку. А ось, коли раптом настала тиша, принц, який мучиться цікавістю і тривогою, звернувся до коханої: - Кларо, що там відбувається? Чому не чути звуків битви? Може, королю потрібна допомога? А я тут розлежуюсь! Прошу тебе поглянь на поле бою...…

21 розділ Опівночі вибухнула жахлива гроза. І у світлі блискучих клинків блискавок можна було розрізнити величезне військо, що спускалося зі схилів гір. Армія Бразаускаса була оточена із трьох сторін. Єдиний шлях до відступу-води річки Гаї. І, хоча Клара попередила короля про небезпеку, що загрожувала, воїни явно не очікували зустрітися з пітьмою вихідців з пекла. Піхота Варлока пішла в наступ, але кіннота та лучники короля були готові до відсічі і добре знали свою справу. Воїни чаклуна билися мовчки і завзято, пробиваючи…

20 розділ Розбивши великий намет на березі річки Гаї, Альберт зібрав на нараду лицарів і воєначальників. Вирішено було рано-вранці розпочати наступ, пройшовши по броді в стан ворога. - Якщо потрібна буде допомога, - попередив король лицарів, - то сурмить у всі труби, і до вас на допомогу примчать наші лісові брати. А зараз спати, потрібно гарненько виспатися перед боєм. Але відпочити не довелося. Під покровом ночі ворожі шпигуни перепливли річку і напали на виставлену на березі дозор. Зав'язався бій. На…

19 розділ Короля Альберта у замку не було. Служка, який зустрів Карла, пояснив його відсутність: - Наш король готується до рішучої битви з Варлоком. Війська лиходія окупували гирло річки Гаї та заважають торговим судам Лотгардії. Весь народ обурений зухвалою поведінкою сусіда. Карл пройшов до своєї кімнати. Він після перенесених хвилювань валився з ніг. Бразаускас, що повернувся, знайшов родича сплячим у кріслі. Але раптом принц розплющив очі і, побачивши перед собою короля, розповів йому про те, в якому стані перебуває Вестпландія.…

18 розділ Карл пройшов у свою спальню. Все було сіро і похмуро. На столі, як і раніше стояв Портрет красивої та щасливої Антуанетти . Він подивився на матір- і мимовільні сльози хлинули в нього з очей. Де її могила? Чи не кинув цей лиходій труп королеви голодним бродячих собак? Ні! Він не зможе заспокоїтися, поки не попрощається з матір'ю... І Карл вийшов із кімнати, тихо закривши її на ключ. Юнакові вдалося прошмигнути непоміченим повз відкриті двері в залу-звідти лунав потужне…

17 розділ Поставивши коня в стійло, Карл поклав у рот чарівний горішок і зайшов у замок. Ніхто не зустрів принца, у порожніх кімнатах стояла тиша. Тільки з тронної зали долинала якась метушня, і хлопець поспішив на дивні звуки. Вигляд Варлока вразив Карла. Посинілий від величезної кількості випитого вина, старий здавався ще жахливішим: великий ніс висів над злим оскалом переспілою сливою; сірі холодні буравчики очей потопали в гої; довгі недоглянуті нігті відсвічували брудом. - Якого біса? - гаркнув "король", що дрімав…

16 розділ Альберт у своєму королівстві проводив огляд своїх військ, Рагана пригощала вождів Сірих мисливців і лісових Богатир, а Карл тим часом під'їжджав до родоводу замку. Міські ворота були відчинені навстіж. У самому місті стояла зловісна тиша. торгової площі принц помітив покинуті вози з непотрібним нікому товаром, селянських тачках догнивали овочі та зелень. Не чути було гавкоту собак і вию голодних котів. Що сталося? Чому люди покинули свої оселі? - Гей! - крикнув принц у порожнечу, - є хто живий?…