Казка про закохану ворону — 22

Добавлено в закладки: 0

Розділ 22

 Карл, забувши про рану в плечі, мучився тим, що не може взяти участь у жорстокій битві. З боку 
річки долинали звуки бою, рев тварин, переможні крики, - а він був не при справах і безцільно 
проводив час у ліжку.
 А ось, коли раптом настала тиша, принц, який мучиться цікавістю і тривогою, звернувся до коханої:
- Кларо, що там відбувається? Чому не чути звуків битви? Може, королю потрібна допомога? 
А я тут розлежуюсь! Прошу тебе поглянь на поле бою... Чому стало тихо на річці?

Разом із Кларою вони вийшли з намету. Навколо розливалася мертва тиша.  Небо на сході стало світлішати, і непроглядний морок відступав під покрив лісу.
- Пора! - Сказала дівчина і злетіла до небес.
Але тут сталося несподіване.
 З темної хмари раптово виринув величезний яструб і кинувся за вороною.
 - Варлок! - з жахом подумав принц.

Хижак гострим дзьобом став наносити птахові один удар за іншим. За хвилину Клара була в пазурах 
чаклуна.
Зловісний регіт, що долинув з небес, потряс Карла до глибини душі. Юнак кинувся в намет,
 миттю на цибулі була натягнута тятива, але... Варлок був уже далеко. Ще два-три помахи крила
 і він розчинився в передсвітанковому серпанку на горизонті. У сказі Карл повернувся в скинію і,
 ридаючи, впав на ложе.
Навіщо він змусив Клару до польоту? Що тепер з нею зробить чарівник? Де Альберт зі своїм військом?
Раптом принц почув звуки кінноти, що наближається. Взявши до рук меч, він був готовий дати 
відсіч ворогові.

Але в намет входив здоровий і веселий король.  Карл у сльозах кинувся чоловікові на шию.
 Вислухавши розповідь лицаря, Бразаускас сказав:
- Не засмучуйся, племіннику! Клара буде жива та здорова. Варлок перебуває у скрутному становищі,
 йому потрібний заручник.
 Як тільки зійде сонце, ми попрямуємо до твоєї рідної Вестпландії. Там на місці й розберемося.