Казка про закохану ворону — 25

Добавлено в закладки: 0

25 розділ
 
  Побачивши знесилену Клару на руках Роберта Рагана скрикнула. Лікар заніс сплячу до покоїв і
 поклав на ліжко
- Що з нею? - Запитала стара лікаря.
- Нічого страшного, - відповів лікар, - дівчина спить. Вона не має сил навіть на спілкування. 
Ненаситний Варлок випив із неї всю енергію.
- Так-а ... - в задумі промовила чаклунка, а потім звернулася до Карла, -
 у тебе зберігся горішок? Дай його.
 Юнак слухняно повернув Рагані її подарунок.

Та вийшла і за хвилину повернулася з гарячим напоєм.
- Я розбила горіх, а ядро ​​розштовхнула на порошок - воно допоможе дівчині повернутися в справжнє. 
Але цього замало. Чи може принц дати на якийсь час чарівну рукавичку? Вона надасть Кларі сили і 
зміцнить енергетику бідолахи.
- Але ж тоді я не побачу кохану! - вигукнув Карл.
- Коли дівчина прокинеться, то сама її зніме, - відповіла Рагана.
З цими словами Чаклунка одягла на руку хвору рукавицю, і дівчина стала невидимою.
- Ну а тепер, - сказала відьма, - нам треба поговорити про те, як приборкати Варлока. 
Пройдемо до кабінету короля, Альберт із воєначальниками давно обговорює це питання.
 У кімнаті для нарад було гамірно.

Чути були різні пропозиції: і втопити чарівника в бочці зі святою водою, і спалити прямо в 
тронній залі, і викликати на поєдинок...- але все виявлялося нереальним, тому що Варлок міг 
не тільки змінювати свою зовнішність, але й за допомогою магії міг
винищити будь-якого суперника.
- Його не можна знищити, - сказала стара, - зло вічно, але його можна убезпечити тільки
 на світлий час доби. Під покровом ночі Варлок, як породження темряви, вставатиме з могил

творити  свої чорні справи. 
- А що ж пропонує нам стара подружка чарівника? - поцікавився король, але відповіді він не почув.
 Величезна зграя хижих птахів раптом увірвалася в замок. Яструби кігтями рвали людську плоть і 
викльовували очі присутнім.

Альберт схопився за обличчя. З порожніх очних ям ринула кров. Рагана раптом підстрибнула й
 перетворилася на вовчицю. Раптом згори на присутніх упала величезна мережа. Пролунав жахливий 
регіт Варлока, і птахи тут же вилетіли зі своєю здобиччю із замку у бік Вестпландії. Серед інших
 нещасних був Карл.
 Він марно намагався розрізати пута своїм кортиком, але залізна мережа була дуже міцна.
 Незабаром усі чоловіки опинилися у темному підземеллі замку чарівника.