Казка про закохану ворону — 28
Добавлено в закладки: 0
– А ти. сподіваюся, не збираєшся мене отруїти? — поцікавився Варлок у своєї подружки.
Рагана засміялася:
— Якби й хотіла, то не змогла б. Ти ж безсмертний…
— Так, — причепився чарівник, — немає нікого, хто зміг би мене звести в могилу.
Рагана тим часом пройшлася господаркою по залі і сіла на місце Антуанетти.
— Чи не зарано? Звільни місце, я ще не вирішив…- пробурчав старий.
— Як хочеш, — сказала байдуже красуня, — нехай полежить пухирець ще років сто, знадобиться з часом. І відьма вже зібралася флакончик зі зіллям опустити в кишеню своєї широкої спідниці.
Варлок стрімким рухом руки вирвав зілля з рук Рагани і вилив собі до рота.
Фігуру чарівника на мить огорнув туман, а коли він розвіявся, перед графинею Емілією стояв не стародавній дід, а молодий красень Варлок, якого вона знала років сто тому. Жінка скрикнула від несподіванки, а чаклун кинувся до спальні до дзеркал. Рагана не марнувала часу і зачинила на засув вхідні двері до опочивальні. І раптом, сунувши два пальці в рот, зніжена графиня видала такий розбійницький свист, що з дерев посипалося на землю зелене листя.
Хмара стрижів кинулась на царство Вестпландії. З лісу бігли на допомогу сірі мисливці та лісові богатирі. Ведмеді зірвали ґрати з кам’яного «мішка», опустили сходи, і одразу на поверхню кинулися лицарі, які вступили в бій із охоронцями Варлока.
Карл теж був звільнений, але він не мав сил, щоб стати на ноги. Тоді Рагана простягла йому подарунок батька-чарівну рукавицю. І принц став невидимим. А у своїх покоях метався у гніві обдурений відьмак. Він нічого не міг зробити, злі чари покинули його, у всесильного Варлока не було сили, щоб відчинити двері спальні.
И рыжая кошка шмыгнула из дверей замка и помчалась к лазу в городской стене,о котором ей за пинту наливки рассказал Яков.
Вдалеке прогремел гром, сверкнула молния-это Варлок вновь обрёл свою силу и метал гром и молнии от того, что его провели, как мальчишку.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
