Одна

Добавлено в закладки: 0

Осіннє містечко… Порожні алеї…

Перила прикрили води ніжний блиск.

Ліхтар сум’яттям задушевним навис

І ділить печаль… Адже бачить, як зле їй…

 

Вдивлялася щось там у гладі прозорій.

Опівночі потяг твій… М’яла білет.

На щось сподівалось, молилось… але

скінчилась під осінь, пожухла лав-сторі.

 

Своє карбували байдужі вагони –

Крутилися роздуми в ритмі коліс,

а біль загускав, наче темрява ріс:

Тепер у кохання навіки «червоний».

 

З’їжачений вітер холодним розрісся,

У тілі прижився – під шкіру вповзав.…

Зажуру в зіницях освітлював місяць.

Одна. Тільки осінь. Печаль. І вокзал…

 

ID: 993053

Чайка Білоозерянська