Легенда про «Ластівчине гніздо»

Добавлено в закладки: 0

Это было в те времена, когда людей на земле было мало и боги часто посещали землю.

Богиня утренней зари Аврора каждое утро выходила на скалу встречать рассвет. Отражение первых лучей солнца на её лице возвещало приход утра нового дня. Без появления Авроры не пели птицы и даже не веселились боги. Все жители Земли радовались прекрасной Авроре, её неземной красоте.

Как-то объезжая свои владения, бог моря Посейдон — увидел на заре Аврору, стоящую на скале. Как удар молнии — любовь пронзила сердце Посейдона. Но знал морской владыка, что невозможна любовь Авроры к нему. В мучениях жил Посейдон, волновалось Черное море, гибли рыбаки, страшные штормы носились от берега к берегу. Сильной страстью воспылал бог моря к богине, ослеплённый был её красотой, но отвергла его любовь Аврора. Знал Посейдон, что только его волшебная диадема может помочь ему и решил он коварством приворожить Аврору. Уговорил он повелителя ветров — Эола чёрными тучами закрыть утреннее небо и не дать солнцу осветить небосвод.

Ждёт на скале Аврора первых утренних лучей. Неведомо ей, что не сможет взойти солнце. Задремала богиня в томительном ожидании. Подкрался Посейдон к Авроре и уже было околдовал её. Но тут очнулась повелительница утренней зари и выскользнула из рук Посейдона волшебная диадема. От удара о скалу осколок алмаза короны упал в расщелину. Потеряла диадема колдовскую силу. Так и ушел ни с чем Посейдон.

Рассеялись тучи. Взошло солнце. Встретила Аврора рассвет и украсила утро чудесной зарёй. Засияло всё вокруг. Упал луч и в расщелину, где лежал осколок диадемы. Вспыхнул он ярким светом и превратился в прекрасный замок. И стоит этот замок на самом краю скалы — как символ неразделённой любви.

Реальная его история такова: первый деревянный домик на Аврориной скале мыса Ай-Тодор принадлежал генералу, участнику русско-турецкой войны 1878 года, имя которого, к сожалению, не сохранилось. Но известно, что дачу он назвал «Генералиф», что означает «сад высокопоставленного». Однако было у дачи и другое название — «Замок любви». Какие причины навеяли такое романтическое название нам не известно, но уже тогда «Замок любви» на отвесной скале привлекал внимание, его запечатлели на своих полотнах И.К.Айвазовский, Л.Ф.Лагорио, А.П.Боголюбов.

А.К. Тобин (придворный врач) стал вторым владельцем этой изумительной дачи. После его смерти владение перешло к жене, которая продала его Рахманиной (московской купчихе).

В 1911 году имение у московской купчихи Рахмановой пробрел крупный нефтепромышленник барон фон Штенгель. К тому времени название домика изменилось, его стали называть «Ласточкиным гнездом». По заказу Штенгеля известный архитектор А.В.Шервуд на месте домика построил в1912 году небольшой дворец, напоминающий средневековый замок с башенками и стрельчатыми окнами. Размеры замка невелики: длина — 20, ширина — 10, а высота — 12 метров, но смотрится оно весьма эффектно. Архитектору удалось добиться ощущения, что лишь небольшая тяжесть на балконе замка способна изменить хрупкое равновесие, оторвать «Ласточкино гнездо» от массивной скалы и замок рухнет в морскую пучину. Внутреннее устройство здания включает в себя 2 спальных комнаты, последовательно расположенных одна над другой, лестницу, гостиную и прихожую. Башня – двухэтажная, гордо возвышающаяся над пропастью.

Спустя два года его купил купец Шелапутин и открыл ресторан.

В 1927 году на Южном берегу произошло сильное землетрясение. От него пострадали многие города и поселки Крыма, некоторые (например, Партенит) были полностью разрушены. В книге «Крымские землетрясения» (1928) это событие описано следующим образом: «На балконе, висевшем над морем, ужинало довольно много посетителей из соседнего дома отдыха «Харакс». Публика разошлась за 10 минут до главного толчка, от которого разрушилась башня этой затейливой дачи. Упавшие на балкон камни разбили столы и стулья, сломали перила и сбросили часть этой мебели в море, куда последовали бы и посетители, если бы они задержались на 10 минут. В башне, построенной из желтого евпаторийского камня, образовались две бреши, как будто ее «прошило огромное ядро», а красивый сад, разбитый рядом с замком, полностью ушел под воду

Миниатюрный замок перенес сильное, 6-7-балльное землетрясение. Часть скалы под ним обрушилась, а глубокая трещина под ним грозила неминуемым обвалом. Только спустя 40 лет после землетрясения провели восстановительные работы: Забетонировали трещину, основание замка укрепили железобетонной плитой, отреставрировали дворец. После реконструкции здание кажется еще изящней, благодаря тому, что стала выше его верхняя башня. А многочисленные и разнообразные элементы декора, такие как окна разных форм, зубцы на стенах, башенные шпили придают замку оригинальность. Теперь в нем находится дорогой рыбный ресторан.

ПЕРЕВОД

Це було в ті часи, коли людей на землі мало і боги часто відвідували землю.

Богиня ранкової зорі Аврора щоранку виходила на скелю зустрічати світанок. Відображення перших променів сонця з її обличчі сповіщало прихід ранку нового дня. Без появи Аврори не співали птахів і навіть не веселилися боги. Усі жителі Землі раділи прекрасній Авроре, її неземній красі.

Якось об’їжджаючи свої володіння, бог моря Посейдон побачив на зорі Аврору, що стоїть на скелі. Як удар блискавки — кохання пронизало серце Посейдона. Але знав морський владика, що неможливе кохання Аврори до нього. У муках жив Посейдон, хвилювалося Чорне море, гинули рибалки, страшні шторми гасали від берега до берега. Сильною пристрастю загорівся бог моря до богини, засліплений був її красою, але відкинула його любов Аврора. Знав Посейдон, що тільки його чарівна діадема може допомогти йому і вирішив він підступно причарувати Аврору. Умовив він повелителя вітрів — Еола чорними хмарами закрити ранкове небо і не дати сонцю висвітлити небо

Чекає на скелі Аврора перших ранкових променів. Невідомо їй, що не зможе зійти сонце. Задрімала богиня в тяжкому очікуванні. Підкрався Посейдон до Аврори і вже було зачарував її. Але тут прокинулася володарка ранкової зорі і вислизнула з рук Посейдона чарівна діадема. Від удару об скелю уламок алмазу корони впав у ущелину. Втратила діадема чаклунську силу. Так і пішов ні з чим Посейдон.

Розсіялися хмари. Зійшло сонце. Зустріла Аврора світанок і прикрасила ранок чудовою зорею. Засяяло все довкола. Упав промінь і в ущелину, де лежав уламок діадеми. Спалахнув він яскравим світлом і перетворився на чудовий замок. І стоїть цей замок на самому краю скелі — як символ нерозділеного кохання.

Реальна його історія така: перший дерев’яний будиночок на Аврориній скелі мису Ай-Тодор належав генералу, учаснику російсько-турецької війни 1878, ім’я якого, на жаль, не збереглося. Але відомо, що дачу він назвав «Генераліф», що означає сад високопоставленого. Однак була у дачі й інша назва — «Замок кохання». Які причини навіяли таку романтичну назву нам невідомо, але вже тоді «Замок кохання» на вертикальній скелі привертав увагу, його відобразили на своїх полотнах І.К.Айвазовський, Л.Ф.Лагоріо, А.П.Боголюбов.

А.К. Тобін (придворний лікар) став другим власником цієї дивовижної дачі. Після його смерті володіння перейшло до дружини, яка продала його Рахманіною (московській купчихі).

У 1911 році маєток у московської купчихи Рахманової прорвав великий нафтопромисловець барон фон Штенгель. На той час назва будиночка змінилася, його почали називати «Ластівчиним гніздом». На замовлення Штенгеля відомий архітектор А.В.Шервуд на місці будиночка збудував у 1912 році невеликий палац, що нагадує середньовічний замок з баштами та стрілчастими вікнами. Розміри замку невеликі: довжина – 20, ширина – 10, а висота – 12 метрів, але виглядає воно дуже ефектно.

Архітектору вдалося домогтися відчуття, що лише невелика вага на балконі замку здатна змінити тендітну рівновагу, відірвати «Ластівчине гніздо» від масивної скелі і замок звалиться в морську безодню. Внутрішній пристрій будівлі включає 2 спальних кімнати, послідовно розташованих одна над іншою, сходи, вітальню і передпокій. Вежа – двоповерхова, що гордо підноситься над прірвою.

Через два роки його купив купець Шелапутін та відкрив ресторан.

1927 року на Південному березі стався сильний землетрус. Від нього постраждали багато міст та селищ Криму, деякі (наприклад, Партеніт) були повністю зруйновані. У книзі «Кримські землетруси» (1928) цю подію описано так: «На балконі, що висів над морем, вечеряло чимало відвідувачів із сусіднього будинку відпочинку «Харакс». Публіка розійшлася за 10 хвилин до головного поштовху, від якого зруйнувалася башта цієї вигадливої ​​дачі.

Камені, що впали на балкон, розбили столи і стільці, зламали перила і скинули частину цих меблів у море, куди пішли б і відвідувачі, якби вони затрималися на 10 хвилин. У вежі, збудованій із жовтого євпаторійського каменю, утворилися дві проломи, ніби її «прошило величезне ядро», а гарний сад, розбитий поряд із замком, повністю пішов під воду

Мініатюрний замок переніс сильний, 6-7-бальний землетрус. Частина скелі під ним обвалилася, а глибока тріщина під ним загрожувала неминучим обвалом. 

Лише через 40 років після землетрусу провели відновлювальні роботи: Забетонували тріщину, основу замку зміцнили залізобетонною плитою, відреставрували палац. Після реконструкції будівля здається ще витонченішою, завдяки тому, що стала вищою її верхня вежа. А численні та різноманітні елементи декору, такі як вікна різних форм, зубці на стінах, баштові шпилі надають замку оригінальності. Тепер у ньому є дорогий рибний ресторан.