Серпень на призьбі

Добавлено в закладки: 0

(рондель)

 

Не старий, трохи втомлений ти, ген, літуєш на призьбі.

Тижні мчать, мов проміння, згасають, лишаються мигом.

Шурхотить атмосферно твоя з мемуарами книга.

До лікеру згущається літо. Та ти не журись бо.

 

Серпню, пальці твої пахнуть соком томатного листя,

Наче кава — засмага у тебе від променів тихих.

Не старий, трохи втомлений ти, ген, літуєш на призьбі.

Тижні мчать, мов проміння, згасають, лишаються мигом.

 

Кавуновий нектар та скоринка на дині — дивися!

Утішає врожай, плуг недарма тримав і чепігу,

… Ніби яблуко, котиться зірка, твій час — літа втіха…

Небо струшуєш, скрушно сумуєш: «До осені близько».

Не старий, трохи втомлений ти. Ген, літуєш на призьбі…

 

(Картинка створена ШІ)