Моє серце вирвали

Добавлено в закладки: 0

Это письмо три года назад мне прислал друг из Украины. Я перевела его на русский язык, но на рашистских сайтах не публиковала. Меня и так отовсюду гонят, называя ведьмой Зеленского.

Владимир Черный, выдающийся украинский художник, отдал свою жизнь, защищая страну от русских оккупантов 9 мая 2023 года. 

Моє серце вирвали… я кричала, не вірила, не віддавала його, боролася з реальністью… та це нічого не змінило… Ти загинув, Коханий, Героєм, в бою з росіянами. О 5-тій годині ранку 9-того травня.
Я не могла повірити, як така чудова Суперлюдина може загинути? Діставай, будь ласочка, одне із своїх 9-ти життів… вставай…

А як твій розслаблений танець під східну музику з стаканом рому? Як твій чудовий борщ? Як твоя неймовірна любов до всього живого, до тваринок, людей і рослинок? Як твої розумні плани про те, якою має бути сучасна освіта для художників? А як твої задумки проілюструвати скандинавську міфологію? Як майстерне копитце, яке ти хвацько формував мачете, щоб розпалити найкрутіший вогник?.. А як відсилки до фільмів «Апокаліпсис сьогодні» та «Пропалої грамоти»? Як твої енциклопедичні знання про все на світі? Як це все? Воно не може зникнути… Ти не можеш загинути… Я досі відмовляюся вірити… я продовжую писати тобі всі свої думки… я досі кидаюся до телефону і з слабкою надією, що побачу твій зелений кружечок в месенджері…
Ти пішов добровольцем… навіть і мови не було відлиняти… хоча твоїх документів не було в військоматі, вони їх загубили.. Ти міг би не йти.. але ти не міг… не міг стояти осторонь, коли на твій дім напали… не міг закривати очі, коли вбивають і нищать.. Спокійно зібрався, показав де приховав для мене смачинки, якщо геть прикрутить і пішов…

І так… ти став Супервоїном… ходив сам на позиції.. Проводив по найнебезпечним місцям військових, смаляв по ворогу, витягав поранених побратимів з поля бою, та добре заливав лою за комір росіянам. Звільняв наші міста… Варив смачні борщі взводу, вислуховував бідоньки, заступався. У вільні секундочки фотографував квіти і мох, через що твої побратими спочатку сторонилися тебе… бо ще ж дивний такий… та й довге волосся в хвіст збирає… Писав оповідки, опікувався приблудними тваринками…

Я відчуваю дику лють за те, що росіяни знищили таку яскраву і щедру душею особистість, такого полумʼяного Кальцифера.
Відільються вам наші сьози в трикраті… істоти чортові… нелюди прокляті…
Кохаю тебе безмежно рідний. Вклоняюся твоїй звитязі і жертві своїм життям. Дякую за те, що жива. Вдячна за те, що боронив нас, боронив Україну. Ти мій Герой коханий! Не вірю, що тебе нема…

Мое сердце вырвали

Мое сердце вырвали… я кричала, не верила, не отдавала его, боролась с реальностью… но это ничего не изменило… Ты погиб, Любимый, Героем, в бою с россиянами. В 5 часов утра 9 мая.

Я не могла поверить, как такой замечательный Супер Человек может погибнуть? Доставай, пожалуйста, одну из своих девяти жизней… вставай…

Как же твой расслабленный танец под восточную музыку со стаканом рома? Как твой замечательный борщ? Как твоя невероятная любовь ко всему живому: к животным, людям и растениям? Как твои разумные планы о том, каким должно быть современное образование для художников? А как твои задумки проиллюстрировать скандинавскую мифологию? Как мастерское копытце, которое ты лихо формировал мачете, чтобы разжечь самый крутой огонек?.. А как отсылки к фильмам «Апокалипсис сегодня» и «Пропавшей грамоте»? Как твои энциклопедические знания обо всем мире? Как все это? Оно не может исчезнуть… Ты не можешь погибнуть… Я до сих пор отказываюсь верить… я продолжаю писать тебе все свои мысли… я все еще бросаюсь к телефону со слабой надеждой, что увижу твой зеленый кружочек в мессенджере…

Ты пошел добровольцем… даже и речи не было откосить… хотя твоих документов не было в военкомате, они их потеряли… Ты мог бы не идти… но ты не мог… не мог стоять в стороне, когда на твой дом напали… не мог закрывать глаза, когда убивают и уничтожают. Спокойно собрался, показал, где спрятал для меня вкусняшки, если прикрутит и ушел…

И так… ты стал Супер Воином… ходил один на позиции. Проводил по самым опасным местам военных, палил по врагу, вытаскивал раненых собратьев с поля боя и хорошо заливал за ворот россиянам. Защищал наши города… Варил вкусные борщи взводу, выслушивал жалобы, заступался. В свободные секундочки фотографировал цветы и мох, из-за чего твои собратья сначала сторонились тебя… потому что странный такой… да и длинные волосы в хвост собирает… Писал рассказы, заботился о приблудных животных…

Я чувствую дикую ярость за то, что россияне уничтожили такую яркую и щедрую душой личность, такого пламенного Кальцифера!

Отольются вам наши слёзы в трикрат… существа чертовы… изверги проклятые…

Люблю тебя безгранично, родной. Преклоняюсь перед твоей храбростью и самоотверженностью. Спасибо за то, что я жива. Благодарю за то, что защищал нас, защищал Украину. Ты — мой Герой Любимый! Не верю, что тебя нет.

Перевод с украинского — Алла Соловей

Автор публикации

не в сети 8 часов

Alla

2 156

свободна

Комментарии: 500Публикации: 15Регистрация: 27-04-2023