Натхненниця

Добавлено в закладки: 0

Казкова мла
    Із неймовірних плетив –
В блакитну вись,
    Мов сходинки-сліди.
«Ось ти й прийшла,
    Наснаго для поетів!» –
Багрянець-лист
    Під вітром шарудить.

 

Ледь сіє дощ…
    Він осені товариш.
Розносить сум
    Зажурених скульптур.
Уламки доль
    Складали влітку в пари,
Й тепер несуть
    Цю вахту непросту…

 

А Муза де?
    Відлунням – вітер: «Де ти?!»
У сяйві барв:
    «Та ось я, не тужи!»
До школи йде
    Осінній щем поета –
Малий школяр
    Зі жмутиком жоржин

 

І справді, він!
    Прогонять сон фігури.
Заб’ють з малим
    Емоції живі:
А на траві
    Веселий – не понурий –
Вальсує лист:
    — Натхненнице, привіт!