Ох, ця осінь!

Добавлено в закладки: 0

Осінь

Перцював Дінець

Серед сивих круч:

«Квіти зносиш

І сумне

Сієш власноруч.

 

Прірва

З лагідним теплом —

Шириться щодень.

Вирвеш 

Сонце, що було

Із моїх грудей.

 

Сохне

Лист із шелюги,

Шурхотить печаль.

Охра

Вкрила береги,

Дощ іти почав»…

 

Згіркле

Слово у мені —

Скаргою Дінця.

Кірка 

приморозку в ніч:

Ох, же осінь ця!

 

Чайка Білоозерянська