ОСІННІ ДУМКИ
Добавлено в закладки: 0
Думки осінні, мов з дерев опале листя,
Що тихо падає на землю, завмирає…
В нічних роздум’ях мало зиску та користі,
Зима ж бо снігом забуття усе вбирає.
Нехай накриє сніг той всі мої печалі,
Весь сум по втраченому безворотньо літу.
Іще горить у небі Божеє свічадо,
Живуть під небом, хоч чужим, та рідні діти…
На ранок вийду на поріг, — а в небі чисто,
Таке прозоре, голубе вбирають очі…
Бувають втрати, що душі лише корисні,
Вона ж бо теж без тягара злетіти хоче…


