У Покрови Пресвятої Богородиці...

Добавлено в закладки: 0

Настрій — попри цілодобові обстріли Києва й усілякі негаразди в житті, попри скандали на роботі та божевільних східних сусідів з їх грьобаною війною та кінченим «вЯличием», попри все те багно, що з»явилося у світі із-за двох старих пердунів маразматиків-імпотентів на протилежних сторонах планети … попри це все народилися ось такі мрії…

Я мрію про тишу…. про сонячний осінній теплий ранок, коли нікуди не треба поспішати а ні на роботу, а ні в укриття, а вийти в парк, де дерева і озеро, качки й лебеді, а в озері живе Владичиця Німуе (із легенд про короля Артура і Грааль) і русалки, а в парку — ельфи й фейрі, гноми й лепрекони… коти, цуцики, білочки та їжачки… дятли стукають в дерево своїми клювами, шукають там щось смачненьке… а хтось в парку смажить шашлики на мангалі… і такий запах навкруги, що хочеться просто розчинитися в останньому… і слухати, слухати тишу… НАСОЛОДЖУВАТИСЯ… І так цілий день.

А коли вже вечір зійде на землю сивим осіннім серпанком і засвітяться вуличні ліхтарі помаранчевими оченятами на кшталт світильників хелловінскього Джека, піти до сусіднього Винного бутіку та й узяти пляшку гарного Бордо або Бургундського, прийти додому, обов»язково погодувати кота, бо кіт — то Святе, запалити свічки та ліхтарики, увімкнути музику ельфів або Сюіту Баха (Ре-мажор), налити собі бокал того старого Бургундського або того ж Бордо, смакувати й писати… писати гарні вірші про інші світи, безкрайній космічний простір, про небо таке чисте та мирне, про мандри світами верхи на величному драконі… А потім на ці вірші створювати музику, пісні… І щоб усі були живі та здорові й щоб ніколи не було тієї Алеї Слави, що біля нашого цвинтаря…

***

Тихо падає листя багряне та жовте,
Спить земля у полоні осіннього сну,
І змиває туман залишкИ позолоти,
І несе Покрова нам святу тишину.

Опускається небо на зранені плечі,
Вітер шепче молитви в німій глушині,
Омофором Марія у лагідний вечір
Загортає наш біль і тривоги сумні…

Це не просто серпанок над сонним сив-яром,
Це пречиста опіка і ніжне тепло,
Щоб у серці, що плакало ніччю від жаху,
Знов надією світлою все зацвіло.

Лине осінь златава, благальна і чиста,
Кожну душу торкає чарівне крило,
Просить Діва Марія у небі пречистім,
Щоб над світом блаженим розтануло зло.

Вона стелить свій захист на кожній хатині,
Де чекають і вірять, попри пласти лещат,
Щоб лишилась земля наша миром вповита,
І святий омофор її вік захищав.(©)

***

Писано в перший день місяця жовтня в славетний рік 2026 від Р.Х. під музику славетного Й.С. Баха та його Арії на струні Соль.