ЗНОВУ

Добавлено в закладки: 0

Знову ніч без сну, чому, — не знаю.
Нерви, звичка, муза, або що…
Я своі печалі поливаю
Поетичним з римами дощем…

То нічого, висплюсь до обіду,
Семеро по лавках не сидять…
На коні рожевому я в’іду
В світ, де з прози страви не ідять.

Я чужими віршами смакую,
А своіми… Краще промовчу…
Я себе терпіти отакую
Більше, слово честі, — не хочууу!

Я піду в світи, де я між рівних
Буду трохи вище… Або й ні?..
…А ж моіх рідненьких, милих, крівних! —
Знищили на сайтівській війні…

Скільки віршів в мене там пропало!
Ну й, холера з ними, так і буть!
Я нового зошита достала,
(Вороги мене вже не… )
Ворогів прийшла пора забуть.