Божий дар
Добавлено в закладки: 0
До Всесвітнього дня хліба.
З дитинства вчили: хліба й крихти не зневаж!
Його охороняють Вищі сили.
В Отця Небесного насущного просили
Ще наші предки щиро з «Отче наш».
Без нього – голод. Хліб — найбільша зі святинь:
З опари учинивши на світанні,
Найкращі мрії про добробут й сподівання
Вкладала в працю кожна з господинь.
На стіл хлібину під вишиваний рушник
Благочестиво клала українка.
Святково пахла запашна його скоринка –
Як хочеться, щоб ритуал не зник!
Весільний коровай – на долю молодих.
На входини ідуть в новобудову.
І породіллі з немовлям: «Рости здорова!»
Вручають Божий дар цей – від біди.
Красуні наші стрінуть в урочисту мить
Із хлібом-сіллю гостей у пошані.
А ось, із хлібом, проводжають шлях останній –
Традиції, що створені людьми…
Я прошу: не ганьби святого хліба ти!
Його не можна кривдити нікому.
Бо знехтуєш ти ним отут, в житті земному —
У Божім Царстві матимеш крихти…
ID: 916684
Чайка Білоозерянська
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
1 комментарий
Слава Кащенко
В моей жизни не было голода. Родители в детском возрасте застали голод 1947 года. Ну и более ранние предки голодали. У меня в генокоде уважение к еде. Чтобы я что-то выбросил — продукт должен заколоситься плесенью, изменить цвет и запах, должно запахнуть смертью. Тогда я выброшу. В генокоде страх перед голодом, выработанный поколениями. Ваш стих очень хорош.