ОМАНА

Добавлено в закладки: 0

Вчора падав сніг й одразу ж танув,
Так, мов спогад тихий із життя…
Ніби несподівана омана,
Що притрусить трохи лиш сміття
Всіх думок, що заважають серцю
Битись в грудях рівно, бо є зло,
Що з добром в думках завжди на герці,
Змушуючи хмуритись чоло…

… Мов не було, перший сніг розтане,
Листопада присуд оголив…
Та коли вже час отой настане —
Щоб без зла в думках було?.. Коли?..