ЛОВИ МОМЕНТ!
Добавлено в закладки: 0
ЛОВИ МОМЕНТ!
Чи часто ви звертаєте увагу на миттєвості? Не замислювалися? А це важливо. Адже саме вони відбивають в дійсності всі тонкощі життя: відтінки і напівтони. Як приємно зафіксувати у своїй свідомості перший весняний спів пташок, перше тріпотіння прозорих крилець малесенької бджілки, яка щойно поцілувала своїми пухнастими вустами першу квіточку… А яку естетичну насолоду можна отримати, помітивши, як перший промінчик весняного сонечка лагідно пестить все і всіх навкруги… Я мрію стати тоненькою травинкою, яку осяяла ніжна кришталево чиста і завжди правдива краплинка роси, в якій відбивається все прекрасне і неповторне, що щомиті змінює свої барви-перли.
Я часто спостерігаю за хмаринкою, що безтурботно подорожує просторим небом. І варто відволіктися бодай на хвильку, як вона безслідно зникає… Тоді шкодуєш, що звернув увагу на щось інше, і починаєш розмірковувати: куди ж поділася ця маленька красунечка? Може заховалася за обрій? А може приєдналася до подруг? А може взагалі десь розвіялася? Та ні ж! Вона сховалася, щоб пограти з тобою в піжмурки. Та ось же вона! Але вже зовсім інша… Не така, як була кілька хвилин тому… Вона сяє… Протерши оченята, її привітало сонне сонечко і побажало приємної подорожі.
А ось і легенький вітерець вже ніжно лоскоче мої рум’яні щічки. Побіг кудись… і… зник… Адже йому треба привітатися з усіма… Дякую, що не забув і про мене… Поспішай! Адже зараз люди (в тому числі й діти) займуть свої місця на роботах чи в інших закладах, що не дозволять їм зачаровуватися тобою, мій милий друже.
A ось мене вже помітила молоденька берізка і нагнула до мене свою кучеряву голівку. Яка ж ти сьогодні прекрасна, люба дівчинко! А пам’ятаєш, як ти давала мені затишок влітку, як ми ділилися одна з одною своїми таємницями, як просто мріяли у тиші і шепотіли, щоб не злякати полохливе їжаченя, яке, притаївшись, очікувало кінця нашої розмови? Які незабутні спогади пов’язані в мене з тобою! До зустрічі…
А ось маленькі працьовиті добродійки демонструють мені свій труд. Так, саме зараз я проходжу повз цей бездоганний замок, що має назву мурашник. Які ж ви чудові, крихітки! Як я вами пишаюся!
Нарешті… ВОНИ, ці безкраї два світи, які з невимовною любов’ю дивляться на мене… Так, це його ОЧІ… Такі рідні і щирі, такі замріяні… Запитую, чи довго ВОНИ шукали мене серед безлічі пар інших очей, які щойно тут пропливали? А ВОНИ відповідають, що їм ніколи не буває сумно наодинці з природою. І тут ДВА легких КРИЛА ніжно стискають мій тонкий стан… Так, це його РУКИ… Такі натруджені і люблячі… І знову палкий погляд зазирає мені в душу… О любий! Як же я тебе кохаю! І я незчулася, як відчула легке запаморочення, ніби земля попливла в мене під ногами, а весь світ на якусь мить ніби припинив своє існування… І пелюстки його розкішних губ торкнулися моїх, створивши квітку… Кожен атом мого серця випромінює безмежне кохання… І навкруги стає так світло, так хороше…
Струни моєї душі грають хвалебну оду коханню… Я завмираю… Який казковий момент! Лови його, чуєш, хапай його, коханий, не відпускай, затримай… І ця незрівнянна мить продовжується… Він випив мене, як сонце росу після літнього дощику…
І я зробила йому подарунок… Тільки бережи його, любий, не зламай, не згуби! Так, це КЛЮЧ від мого серця, який не має дублікатів. Він лише один… І саме ТИ його володар!
Я живу тобою… Ти завжди присутній в моїй уяві, думках, мріях, сновидіннях… Твій чистий образ, з якого хоч зараз пиши картину, завжди зі мною… О мій янголе! Я возвеличу тебе в своїх віршах! Адже творча людина ніколи не вмирає… Її душа безсмертна… Вона розстилається на папері, продовжуючи своє вічне існування… Я хочу, щоб всі знали, що ми були, що ми є і що ми будемо…
Бережіть своє перше кохання! Адже воно — від Бога. Цінуйте кожну прекрасну мить… Тоді їх у вашому житті буде набагато більше… Фіксуйте в свідомості все досконале, і воно буде супроводжувати вас завжди й усюди… Ловіть момент! Адже життя таке коротке…
ЛЮДМИЛА КИРІЄНКО



1 комментарий
Бондаренко Николай
Казково! Мрії наповнюють наш світ присутністю добра