Сентиментальний блюз
Добавлено в закладки: 0
То хто ж я?
Який у душі грає блюз?
Здається, я та,
Що жила вже раніше.
В тривожні
Рядки, наче в себе дивлюсь:
Прожиті літа
Осипаються віршем…
Юначе,
Дівоче – увічнює блюз.
Слова будь-чиї
Гармонійні в любові.
Читачу!
З тобою весною ділюсь.
Хоч в осінь своїм
Невдоволена словом.
Не схожа
На інших? Світ римами згус…
Іду по хребтах
Рідних харківських вулиць.
Як можу
Торкаюся зболених уст….
Здається, я та,
Що пірнає в минулість…
І ліра
Чиясь – відлуннями: та-а!
У спалахах ватри
Впізнала? Спокусить?
У вирій
Летять сентименти-літа:
Учора і завтра
З теперішнім блюзом..
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 207Публикации: 294Регистрация: 11-11-2025
2 комментария
Олександр Чалий
«Іду по хребтах рідних харківських вулиць…» — як же це відгукується в серці харків’янина! Вірш, який хочеться перечитувати повільно, смакуючи кожне слово.
Крайнюк Надежда (Софи)
Чудовий ліричний вірш.
Дякую! 