Туманне кохання

Добавлено в закладки: 0

Зупинився Туман на хвилинку,

І приліг у широкій долині,

Та побачив у небі Хмаринку,

Що витала у вільному плині.

У Хмаринку Туман закохався,

Тож зібрався й долину покинув.

На взаємини він сподівався,

І поволі до неба полинув.

Для туману хмаринка як мрія,

Що з’явилась у синім безкраї,

Поманила небесна стихія,

Де хмаринка легка пролітає.

А Туман був густим і білявим,

Наче принц у безкрайньому світі.

І Хмаринка з Туманом ласкавим

Поєдналися, сонцем зігріті.

А в промінні палкого кохання

Народились веселі краплинки.

Посилають на землю вітання

Милі діти Туману й Хмаринки…

Автор публикации

не в сети 22 часа

Олександр Чалий

91

Комментарии: 21Публикации: 7Регистрация: 30-10-2026