Тату, чому ти пішов?

Добавлено в закладки: 0

Чом я тобі став непотрібним?

Чому розлюбив, обрав жити чужим

Тому, хто хотів бути відданим рідним?

Чому не приходив вечеряти на Різдво,

Не прагнув пишатись сином ніколи?

Чому не ходив із батьками, коли все відцвіло,

На збори дитячі до мене до школи?

Мама казала: ти був до футболу байдужим,

Метушився, любив їсти вереники, ходив навмання…

Я ж не маю спогадів про твій чай, коли я занедужав,

Чи як м‘яч ми ганяли. А я б на воротах стояв як твоя броня!

Я виріс вже, тату. Я, як і ти,  — інженер!

Чи хочеш нарешті мене обійняти?

Чи я заслужив на твій лист тепер?

Який я втомився життя все чекати.

Для інших нікчемно це для страждання  —

Звичайна деталь із розбитих родин.

А мені від цього немає лікування,

Бо й досі без тебе у себе я один…