Просто осінь
Добавлено в закладки: 0
Як тужила без Вас ця плаксива вечірня година!
Сум лила у рядки, ніби мжичила по підвіконню.. .
І замішував час всі події . Сльотило невпинно.
Рій росинок мілких? Чи це очі, з безсоння червоні?
Сум лила у рядки, ніби мжичила по підвіконню.. .
Хто розлуки бажав? І чому біль періщить-хлюпоче?
Чи то присуд такий, що із рідних ми стали сторонні?
Може, долі злий жарт, що за Вами мої плачуть ночі?
І замішував час всі події . Сльотило невпинно,
Рилось в пам’яті, цупило потай закрите минуле.
Повертало щораз нашу мрію далеку, невинну –
Вірші Вам я у ній дарувала. Чи Ви тільки чули?
Рій росинок мілких? Чи це очі, з безсоння червоні?
Ні, не сльози… в кватирку забилась докучлива мрячка.
Посміхнусь крізь роки фотографії у телефоні .
Просто осінь. А я все віршую. І точно не плачу.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
2 комментария
Олександр Чалий
Браво за майстерне володіння формою пантума! Ці повтори рядків так влучно передають нав’язливі думки та стукіт дощу за вікном. Крім того цей чудовий, заколисуючий ритм анапеста!
Вірш читається на одному подиху, немов тиха осіння мелодія… Браво авторці!!!
Чайка
Щиро дякую за увагу до вірша