СВІЧАДО
Добавлено в закладки: 0
Ще літа жевріє свічадо…
За видноколами ланів
Серпневих зір рясні плеяди,
Та ніжних мавок щемний спів
Лунає журно серед ночі,
Пора прощання настає
Із літечком надій дівочих –
Такий-бо серпень він і є…
Волошками відквітнуть мрії,
З північним подихом вітрів
Ласкаве сонечко змарніє
Чеканням сквир* та холодів.
І водяниця** срібнокоса
Чугайстрів скличе й берегинь,
Збере для них цілющі роси
Ба, вже осінньої снаги…
* — у значенні «негода»;
** — у значенні давньоукраїнська богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва і води Мокоша (Макош, Цариця Води, Водяниця).
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 1243Публикации: 108Регистрация: 25-05-2020
https://web24.com.ua/
3 комментария
Андрей Шкуро
Гарно!
Серна
Дякую за прочитання та гарне враження, Андрію!
Арте
— Ще літа жевріє свічадо — красиво. Столько необычных слов! Наденька, замечательное стихо! Добра и любви! Н