Переводы

Я РЯДОМ…

Добавлено в закладки: 0

 

Автор: Вадим Барченко                                                                         
                                                
                                    Я поряд…

Я поряд… Ти просто не можеш мій дотик відчути,
Ти десь… Тільки я з пустотою один-на-один…
Все краще в житті відбулося, та маю забути
Про те, що не справжнє, як сяйво холодних вітрин…

Я поряд… Стою за плечем, та не можу нічого…….
Торкнутись до тебе…. Віддав-би за це півжиття…
Цей світ став чужим… Тільки в ньому далека дорога:
Дорога в краї, із яких не бува вороття…

Я поряд, як привид: не здатний ні жити, ні вмерти,
Приречений кимось до скону самотньо прожить.
Хоч ти і змогла відвернутись… Забути і стерти
Із пам’яті зайве…Та годі, колись відболить….

Я поряд… Як сніг, що не тане в твоєму волоссі,
Та серця, що любить, тебе не тривожить биття…
Надія пішла, але я пам’ятаю і досі
Все те, що померло…. Назавжди пішло в небуття.

Для чого живу та на що сподіваюся  вперто?
Я сам розумію — ріка в інший бік не тече…
Я поряд… Та тільки душа по живому роздерта
На безліч шматочків… І кожний -нестерпно пече…

****************************************************************

Автор: Серна   

                                  Я рядом… 

Я рядом… Ты просто не чувствуешь прикосновенья,
Ты где-то… А я… С пустотою один на один…                              
Всё лучшее в прошлом, забыты блаженства мгновенья,
Обманчивы тени в сиянье холодных витрин…

Я рядом… Стою и не знаю, на что мне решиться…
К тебе прикоснуться… Полжизни за это отдам…  
Но мир стал чужим… Лишь дорога туманом клубится   
В заоблачный край, где любовь неподвластна годам…    

Я рядом, как призрак: нет смерти… и шанса нет выжить…  
Но мне одиночество вечность скитаний сулит.  
А ты… Ты смогла отвернуться, стереть всё и выжать
Из памяти лишнее…  Что ж… Может быть, отболит…   

Я рядом… Нетающим снегом на зябких ладонях,   
Но сердца, что любит, тебя не тревожит печаль…   
Надежда померкла, и память изранено стонет,
Храня нашу нежность, ушедшую в дальнюю даль…

Зачем я живу и на что уповаю упрямо?
Ведь знаю, что в реку повторно уже не войти…
Я рядом… С душою, покрытою множеством шрамов,
И каждый сочится мучительной болью в груди…

Понравилось? Поделись!

5

Автор публикации

не в сети 6 лет

Серна

2 780
Комментарии: 1243Публикации: 108Регистрация: 25-05-2020
https://web24.com.ua/

13 комментариев

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля