ГолодоМОР
Добавлено в закладки: 0
Так хочеться їсти, хоч крихту, зернину,
Хоч дерті, макухи чи просто будь-що,
А чим годувати маненьку дитину?
Неділю ж не їли, а тут хоч би що.
Так хочеться їсти. В очах мерехтіло.
Так слабко, погано, і в грудях болить.
А як же прожити нам ще одну днину?
Немає нічого і сніг скрізь лежить.
Так хочеться їсти і трусяться ноги.
Все нудить та крутить, під ребрами ссе*.
Як все це терпіти? Нема більше змоги.
Скоріше б весна, може щось принесе.
Так хочеться їсти, тримайся маленьке.
Є добрії люди, нам може Бог дасть.
Хоч трошки, хоч краплю, а може і жменьку.
Та може й позбавить від горе-нещасть.
Так хочеться їсти. Закрилися очі.
Ослабло все тіло та впало на діл.
Долівка холодна. Немає вже мочі.
Пішла із життя. Не залишилось сил…
26.11.2016
* — смокче
Все, що мені розказували мама і бабуся про ті часи, у моїй
дитячій свідомості не сприймалося, як дійсність. Я, навіть, зараз
не можу усвідомити до кінця, «чому і як» людина може
створювати такі жахіття. Цей системний геноцид української
нації ще раз доказує, що «звір» у людині частіше домінує,
ніж «Бог» у людині.
Цей вірш без пояснень забанили на УПП (український портал поезії).
Можливо, він не достатньо патріотичний чи український та не співпадає з подіями, які відбулися в історії України, на погляд модерації УПП.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
15 комментариев
АКВа
Я скажу чесно, Володю.
Читаючи Ваш вірш, між рядків відчувається, що Ви «не сприймали, як дійсність» розповіді бабусі та мами про жахіття голодомору, (як Ви далі і самі про це сказали). Це саме тому, що ми росли нагодовані і не розуміли, що таке голод.
Тоді, не розуміли…. А зараз вже ж повинні розуміти, чи не так???
Історія із мого життя.
Я народилась і виросла в селі. Батьки працювали, а мене доглядала дуже добра та любляча дітей чужа бабуся. Вона була нянею спочатку в мене, потім у мого брата, коли я підросла і вже пішла до дит. садка. А далі доглядала дуже багатьох дітей ще після нас. Але нашу сім*ю вона вважала за рідну протягом всього свого життя. І ми також ставилися до неї, як до рідної.
Коли я у мами одного разу запитала, чому бабуся все життя гляділа чужих дітей і не народила своїх, то відповідь мами мене шокувала!
Мама сказала, що в неї було аж 9!!! своїх дітей. І вони всі померли від голоду та хвороб. Я тоді не вдавалась в подробиці і мабуть теж не дуже розуміла, як це «від голоду»… Але це відклалось в мене в голові на все життя.
Я навіть мріяла народити теж 9 дітей… Але не склалося, так як хотілося. Маю тільки двійню. Сама їх виховала. Та це вже зовсім інша історія. Я зараз не про це… Хоча… Може трохи й про це…
Мої діти не викинуть хліб у смітник, не куплять нового, поки не доїдять зачорствілого. Я не могла це зробити ніколи і вони не можуть… Таке ставлення до хліба в нашій родині. Може тому, що та давня історія бабусі-няні так відклалася в моєму мозку. Про це не було потреби розповідати раніше комусь… Але тепер, мабуть потрібно. Ділюсь спогадами.
Моя донька вчителька української та англійської мов. (Вона, як рідними, володіє ще й турецькою і російською). Коли вона захищала диплом, у неї була тема пов*язана з голодомором. Вона їздила по селах та зустрічалась із дуже старенькими бабусями та дідусями, які розповідали про ці жахіття. Якби я своїми вухами не слухала ті откровення, я б зараз мабуть промовчала. Але я їх чула і плакала. ( І щас плачу… )
Володю, спочатку треба відчути те, про що Ви пишете, а потім братись за роботу.
Не ображайтеся щас на мої слова і на УПП…
Скажу так, цей вірш забанили, бо НЕ ПОВІРИЛИ в його щирість.
Він не поганий, але є в ньому щось не так…
Успіхів Вам! Я сама нещодавно тільки почала писати вірші на українській мові. І мені це подобається.
Cvelih
Алла, дякую за відгук. Щось не так — це що саме?
Чи є це причиною блокувати вірш?
Об’єктивно.
Вірю — не вірю, прожив — не прожив, зачепило чи ні — це ж не аргумент.
Повинні бути причини для бану.
Вірш когось ображає?
Я описав так, як Мені розповіли ті люди, які прожили ті жахіття.
У Мене немає підстав їм не довіряти.
Якщо є питання технічні, пунктуаційні чи орфографічні, то це одне. І, звичайно, вірш не є ідеальним в цій площині, але причини для бану не зрозумілі.
Я ні на кого не ображаюсь. Просто безпідставні методи блокування викликають недовіру до порталу.
АКВа
В вірші відчувається іронія.
Може мені це здалося. Може так само комусь здалося і на УПП, я не в курсі… Цей вірш я тут прочитала вперше. Тому не можу сказати, що там відбувалося і чому забанили.
Я написала тільки свої відчуття після прочитання. Я би на місці модератора НЕ БАНИЛА. В процесі обговорення можно було все з*ясувати і всі б зрозуміли, що Ви хотіли, як краще освітити дуже непросту тему дуже болючих подій історії країни.
Об’єктивних причин немає… А сумнівні — завжди треба обговорювати. Щоб ніхто не мав причин для образ.
Cvelih
Алла, дякую за відвертий зворотній зв’язок. Мені цікаве таке зауваження.
Я, звичайно, можу іронізувати з будь якої теми, але ж під час написання даного вірша, було не до іронії.
Я пам’таю свій стан та переживання, які виникали від дотику до цієї теми.
АКВа
Тема дуже делікатна, тому я навіть торкатися її боюся, щоб не дай Бог нікого не поранити жодним словом. Тут все повинно бути дуже виважене, кожен рядок, кожне слово.
Можу підказати рядки, які збивають читача з правильного сприйняття теми.
Cvelih
Алла, прошу вказати всі недоліки, які є, та збивають читача.
АКВа
Написала в чат.
Cvelih
В який чат?
АКВа
в личку
Ольга Стельмах
Если можно к стиху придраться, то только в «технике» написания, а так…
Всё понятно же… Что может быть стршнее голоа, даже смерть не так страшна.
Как мне кажется. Ведь мать о детях думает, не о себе.
Хрошее, Николай. И написано — НЕ равнодушно, видно, что это не такая себе дань этой «модной» теме. Сейчас в мире голодают дети… Пусть -не у нас, где-то далеко, но разве не об этом речь?.. Это боль земли, её людей, имеющих СОВЕСТЬ.
Cvelih
Ольга, БлагоДарю за отзыв! Я — Владимир. :)
Дмитрий Данилов
Страшный эпизод прошлого. Я не заметил никакой иронии в этом стихотворении.
Cvelih
Дмитрий, БлагоДарю за отзыв!
Мария Макрушина
Підтримую Вас, Володимире! Вірш пронизаний біллю, а не іронією, як на мене. Написано гарною мовою, що дуже відповідає темі голодомору в Україні. За таку тему братися лячно, але потрібно. Я вважаю, у Вас все вийшло.
Cvelih
Марія, дякую за оцінку та відгук!