Пастух і вівця

Добавлено в закладки: 0

 

Йшли пастух і вівця колись
Аж за обрій, де сонце пада.
І пастух говорив: «дивись —
Я для тебе, як та лампада!

 

Я освітлюю шлях тобі —
Ти ж нікчемна і в цім причина:
Поводир я в твоїй судьбі
І ти слухатися повинна!

 

Бо пастух я, а ти вівця,
Тож вирішую все за тебе.
Є тут справа моя оця —
Бути ангелом світлим з неба!..»

 

Й так ішли вже вони давно
І тримаючи суть пастушу.
Тільки чортові — все одно,
Хто і як наплював у душу!

 

PS. Гординя — гріх