Незмога
Добавлено в закладки: 0
У безсонні буває нічному
Із питань напада рій думок
І старе ожива по-новому
Відчинивши іржавий замок.
Не згадати всього, що минуло
Бо воно вже давно відцвіло —
Все, що в юність надію вдихнуло
Й обнадійливу мрію сплело.
Та з роками втрачаючи віру
У безгрішність людської душі,
Як сам наче стрибаєш до виру
Де царюють гадюки й вужі!
Й повернутися хочеться в юність,
Той наївності острів знайти,
На якому відсутня ще мужність
Бо дівчата ще носять банти.
Вихідними гримить дискотека,
А за клубом юрба гомонить —
Самогончик приніс не лелека
І від яблук нестиглих щемить.
Й десь попереду світла дорога
Де все біле — не в чорних цятках…
І стискає всю душу незмога,
Що в минуле не вернеться шлях!



2 комментария
Татьяна Рымарская
Ну просто до глубины души… Как же знакомы и близки все эти чувства! Замечательный стих, Николай…
Бондаренко Николай
Дякую! Всього Вам найкращого, хай щастить!