Нерозуміння
Добавлено в закладки: 0
День отримає скоро відстрочку
Й потихеньку у нічку сповза…
Подаруй мені, Сонце, сорочку
Із небес, де живе бірюза!
Я пройду по полях, по просторах,
Та й порину в зелений розмай,
Щоб відраду узріть в кругозорах,
А ти, Вітре, мене обіймай!
Тут пернатих співаюча ода,
Тут натхнення щасливе житло:
Торжествуй же ти, рідна природа
І подяка тобі за тепло!
Як люблю я ці літа куплети —
У співучий зануритись гам
Й загубитись не тямлячи де ти,
А чому? — Я не знаю і сам.
Утекти десь душа моя просить
І світ весь обійняти в ту мить,
Бо чогось мені, наче, не досить,
А чого? — Не дано зрозуміть…
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 1952Публикации: 171Регистрация: 17-10-2020
2 комментария
Татьяна Рымарская
Супер!
Ой, Миколо, як же хочеться, аби літо, як Пугачова колись співала, «не кінчалося»! Та от зосталося його вже «з гулькин ніс», а там — ізнову осінь, яку я з дитинства, м’яко кажучи, недолюблюю…
Бондаренко Николай
Дякую за візит! Я теж осінь не люблю, весна для мене все… Хай щастить!
