Ослушенець
Добавлено в закладки: 0
Буває рух стає напівдорозі
Й зневіри тіні чорнії бредуть.
Їх силуети бридкості стонозі
Для погляду ховають чисту путь.
Куди і як? Втрачається вже й віра.
Чужих поради прісні, як вода.
Слова своїх, пронзають, мов рапіра —
Повчання все ж одначе обрида!
Лиш тільки манять обрії червоні,
Там, де заграва повниться дощем…
Не треба! Не дзвоніть! Я десь не в зоні,
Я бігаю, як дурень за хрущем!!!
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 1952Публикации: 171Регистрация: 17-10-2020
2 комментария
Татьяна Рымарская
Чудовий вірш, Миколо!
В житті таке, ми знємо, буває,
Коли ясну та чисту нашу путь
Зневіра в чорнім мороці ховає…
Ти тільки НАПРЯМ ВІРНИЙ не забудь!
Бондаренко Николай
Супер! Дякую за напрям руху!!!
