МИ ТАК ДАЛЕКО
Добавлено в закладки: 0
Ось фото моєї квартири
І квітів, і виду з вікна…
Часи ще умовного миру,
Коли тільки тліла війна.
Це там, десь далеко лишилось…
І в пам’яті також моїй…
Сьогодні минуле наснилось,
Неначе реальність подій…
Ми так далеко, Боже,
Так далеко
Ночами сняться кольорові сни —
Летять назад із вирію лелеки,
Усім віщують про кінець війни.
Прокинулась. Поряд синочок
Зі мною, укутавшись, спить…
На мить він розплющує очі
І знову тихенько сопить
Міцніше його обійняла…
Мій рідний коханий синок,
Війна нас із дому прогнала,
Та взяв нас під захист Сам Бог!
08.01.2025
Автор Мішина Світлана
1 комментарий
Крайнюк Надежда (Софи)
В цьому маленькому віршику все: і сум, і надія, і любов. Чудово!
***У слові «обійнялА» наголос повинен падати на останній склад.