Світило
Добавлено в закладки: 0
Є сенс життя не славнозвісний
І шлях у кожного є свій:
Комусь і хліб вже добрий прісний,
Хтось хоче грошей, і мерщій!
Не всі святі вдягають ряси,
Бо в рясах є і не святі.
Не всі є справжніми прикраси,
Хоча й блищать, як золоті.
Кумири й зрадники брехливі
З екранів дивляться на нас.
Оману сіють позитиву
З лицем поважним водночас.
Та час тече звичайним плином,
Над І розставлює крапки,
Й по клину б’є таким же клином,
Бо протидія є таки.
І тож, коли ріка зміліє,
Що є під назвою — життя,
І все, що надбане, дозріє
Аж до кінця серцебиття,
Душа із Богом кине тіло,
Яке зостанеться в глуші,
Й зустріне радісне світило…
Якщо Бог жив в отій душі!




4 комментария
Крайнюк Надежда (Софи)
Гарний вірш. Але є недоліки.
1. Над І розставивши крапки,
2. Після «б’є» кома не потрібна.
3. Після слова «тіло» потрібна кома.
Бажаю успіхів!
Бондаренко Николай
Дякую! Всього доброго!
ХИМЕРА
Так образно о разных сторонах жизни, замечательно, Николай.
Бондаренко Николай
Дякую! Гарного вечора!