Хочу розповісти історію
Добавлено в закладки: 0
Хочу розповісти історію, з якої чи то плакати, чи то сміятися.
У 2006 році я прочитала оголошення в нашій районній газеті про те, що Всеукраїнська творча спілка «Літературний форум» оголошує літературний конкурс віршів і прози без обмеження віку. Ця умова мене влаштовувала і я вирішила спробувати свої сили. Пройшов час, я вже й забула про те, що надсилала свої твори на конкурс. І раптом, у вересні 2008 року отримала лист з Києва. У ньому повідомлялося, що видавництво Український клуб, яке є офіційним видавництвом Всеукраїнської творчої спілки «Літературний форум», готове підготувати до друку мою книжку.
Можна лише здогадуватися, що я відчувала в ту мить. Емоції вихлюпнулися через край! Віддала лист доньці. Вона ще раз його перечитала. Все правильно. Ми всі дивилися одне на одного з радістю і захопленням, навіть майстер, який завантажував Vindovs доньці на ноутбук.
В листі були надруковані електронні адреси видавництва і «Літературного форуму». Спочатку завагалася. Надсилати чи не надсилати свої роботи, адже віршів було ще небагато. Порадилася з авторитетним чоловіком, який видав уже не одну книжку, чи варто надсилати роботи для книжки. А він послухав мене й каже: — Повірте мені, їм вигідно робити такі пропозиції. Все це влетить Вам в значну суму грошей.
Потім таки відважилася. Попросила вчителя інформатики відіслати лист з творами на електронну адресу видавництва. Але Дмитро висловив сумнів, що адресат отримав нашого листа.
З інтернетом я тоді ще не «дружила». Перекинула тексти на дискету і надіслала все це ще й через Укрпошту. Через деякий час поштарка принесла бандероль, на якій було написано, що адресат змінив свою поштову скриньку. Ну от і все. Я навіть зраділа. Для чого зайвий клопіт? Ще невідомо, чи пройдуть ті вірші.
Про все забула, а текст листа надрукувала і зберегла в «Мої документи». Хто знав, що буду і надалі писати вірші і прозу? Чи думала, що в такому віці опаную комп’ютер і прінтер? В моєму словарному запасі з’явилося дуже багато нових слів: сайт, інтерфейс, домен, аккаунт, браузер, лінк (посилання), хакери, фейк, лайк, профайл, файл, курсор, і т. п. Таке відчуття, що й не в Україні живу.
Я зареєструвалася на різних літсайтах, почала викладати там свої твори. Познайомилася з багатьма цікавими людьми, авторами, які теж друкували свої вірші і прозу. І от одного разу знайомий автор надіслав мені приватне повідомлення з пропозицією взяти участь у «12 літконкурсах». Звичайно не в усіх, а в одному, чи двох за бажанням. Наприклад, у конкурсі на кращу прозу. Я відмовилася, і розповіла йому вище описану історію. Надіслала йому копію листа з Києва. У своїй відповіді він мене запитав, чи відкривала я електронні адреси, вказані в листі. Відповідаю, що не відкривала, тому що з інтернетом тоді ще не працювала.
Я швидко набрала лінки, відкрила і схопилась за голову! Там йшлося про якісь сексуальні групи… Я й запитую у нього, що все це означає. А він відповідає: — Це свідчить про те, що сайти були зламані хакерами. Саме через це… Ну, а далі все стало зрозумілим. Мої матеріали просто ніхто не зміг отримати, адже поштова скринька була змінена і електронні адреси — теж.
Примітка. Але все ж таки трохи пізніше я побачила свої твори на сторінках спілки «Літературний форум.
- 08. 2018 рік
______________________________________________________________
Копія листа, надісланого мені Українським клубом
Український клуб
__________________________________________________________
Поштова адреса: 01001, Київ-1, а/с48 Тел.: (044) 237 44 40; факс: 279-82-01 http://www.litforum.org
_______________________________________________________________________________________________________
№562 – 09 від 29 вересня 2008 року
КРАЙНЮК НАДІЇ
Шановна пані Надіє,
Український клуб є офіційним видавництвом Всеукраїнської творчої спілки «Літературний форум». Ваш лист з текстами був переданий до редакційної колегії та уважно вивчений.
Інформуємо, що видавництво готове розпочати підготовку до друку Вашої книги.
Для цього Вам потрібно підготувати тексти, визначитись з назвою та надіслати до видавництва в електронному вигляді – на дискеті, диску, або на адресу електронної пошти: info@litforum.org
Бажаємо Вам успіхів у справах, самореалізації у творчості і простого людського щастя.
З повагою,
Директор Українського клубу Олексій УСАЧОВ
______________________________________________________
Код ЕДРПОУ 32379244 МФО 322904 Р/р 26005004558 у КЦФ АППБ «Аваль» м. КиївІПН 323792426535, св.. 35611422 Юр. Адреса: 02125; м. Київ, пр.. П. Тичини, 4, оф. 23
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
19 комментариев
Татьяна Рымарская
Цікава історія!
А мені, знаєш, ніколи ніхто не пропонував надрукувати книжку моїх віршів, тож у мене чогось друкованого і немає взагалі. Усе, що є — це виключно публікації на ПВА, більш ніде нічого «від слова зовсім» (УПП, де мене заблоковано на 18 років, звісно, не враховується)…
Евгений Федор
Кстати- вроде уже лет пять прошло «срока заключения», так сказать… Мне там вроде кто-то что-то даже писал во время «отсидки»…….. Надеюсь, доживу до выхода «на свободу»……..
А печататься… Не мечтаю, чтобы не обломать мечту.
Татьяна Рымарская
А я на УПП возвращаться не хочу, даже ежели доживу до «амнистии» — по крайней мере до тех пор, покуда этим ресурсом заправляет аблаевский клан!
Евгений Федор
Да я тоже возвращаться не желаю. Просто хочу почитать комментарии, рецки. Поржать охота……..
Крайнюк Надежда (Софи)
А я вже дожила до «амністії», але повертатися туди не хочу.
Хоч мене туди запрошували раніше під чужим ніком.
Крайнюк Надежда (Софи)
Дякую, Таню, за вподобайку і коментар.
Мої вірші надруковані у багатьох колективних збірках віршів. Проза є у тритомнику «Слово про війну» (упорядник Василь Піддубний); в журналі «Літературна Коломия» (на запрошення головної редакторки Оксани Василівни Федишин). На її прохання відредагувала ІІ том Поетичної енциклопедії «Небесна гвардія», в якій є вісім моїх віршів. В книзі 552 сторінки (це після двох операцій на очах). Є і збірка «Поетична Шевченківщина», в якій 15 моїх віршів. Всього не можу тобі назвати. Виявляється, що багатенько. А от власної книжки не маю. Були презентації моїх творів.
***Знала одного автора, який дуже хотів видати власну книжку. Йому допомогли спонсори, видав. Потім довго він бідкався з нею, щоби продати. Писав мені: «Якби я знав, не видавав би». Автор дуже сильний. Ось так.
Татьяна Рымарская
Це правда! Зараз переважна більшість людей книжок вже не купля взагалі ніяких, бо все, що побажаєш, можно безкоштовно зкачати з Інтернету і не тільки прочитати, а й прослухати. Тож, маю велику підозру, що книговидавництво — то, на жаль, вже відверто «дихаюча на ладан» галузь…
Крайнюк Надежда (Софи)
Знаєш, Таню, воно то наче б і так. Але останнім часом книги почали користуватися попитом.
На день поезії мені подарували книгу «Довга комендантська година». Автор Андрій Кокотюха. Прочитала
з величезним задоволенням. Твори цього автора введені для вивчення в програму середніх шкіл. Дуже
популярний на сьогодні автор.
Слава Кащенко
Соглашусь. Есть любители «бумаги», как и «тёплого винилового звука» — это фрики. Большинство читает с экрана. В сети есть всё, зачем дёргаться? Зачем я плачУ за интернет, если буду платить ещё и за бумагу?
Крайнюк Надежда (Софи)
З дитячих років люблю читати книги. Знаєте, раніше гарних книжок було мало. Часто доводилося чекати своєї черги на ту чи іншу книгу. Виділять тобі дві доби і вкладайся, як хочеш. Так було з книжками «Птичка певчая», «Джен “Эйр» та ін. Читала вночі. Батько часто відбирав книжки. Та все ж залишилося у мене це захоплення. Віддаю перевагу книгам. Без них я себе не уявляю. Власну книгу видавати не збираюся.
Слава Кащенко
В своё время за ночь прочёл «Одиссею капитана Блада», на большее время не дали, там очередь была. Книги тоже люблю, но бумага безразлична, это всего лишь формат. Аудиокнигам предпочтение.
Евгений Федор
Я фрик. Обожаю книги из бумаги и собираю их…………
Слава Кащенко
Также полно виниловых коллекционеров, прям индустрия развернулась. А я прочёл теорию — это не «тёплый звук», это привычный уху ряд помех. Предпочитаю цифру, свои денежки мне есть, куда приткнуть. Но не осуждаю любителей: человек чем-то занят, не хлещет водку, уже хорошо! (хотя иные и совмещают)
Евгений Федор
Я жду, когда примутся за аудиокассеты и начнут таки производить намного более качественные кассетные магнитофоны…………
Крайнюк Надежда (Софи)
Я також збираю книги. Читаю (перечитую) зараз Ремарка. Маю повне зібрання його творів. Чого вартий його роман «На западном фронте без перемен».
Татьяна Рымарская
Колись я теж дуже багато читала, особливо у шкільні роки. Хороші книжки були в нас тоді у великому дефіциті, тож з першого класу майже весь вільний час проводила у бібліотеках. А от зараз, на жаль, зовсім читати перестала, тому що зір вже не дозволяє того робити…
Крайнюк Надежда (Софи)
Я тобі не один раз писала, щоб ти зробила операцію. Щось довго все це в тебе. Катаракта швидко
розвивається. Може в тебе щось інше? І ніяких платних. Їхати треба в Помєрки на Жуках.
Слава Кащенко
Слушал аудиокнигу Ремарка «Триумфальная арка», ржал (не над автором). Бедные эмигранты на птичьих правах, гонимые всеми, кому не лень, хлещут кальвадос и коньяк как воду, отдыхают на Лазурном берегу и в Италии, оптом скупают Моне, Мане и Ренуара, а из страны их изгоняют в Швейцарию. Вот бы меня кто-нибудь так изгнал в Швейцарию? Я бы из изгнания никогда бы не вернулся. Ремарка бы даже не в Сибирь, а в российское нечерноземье, да послушать, как бы он «запел»…
Крайнюк Надежда (Софи)
Йому й так дісталося. Не позаздриш.