МОРОЗ и…

Добавлено в закладки: 0

Пейзажна лірика — невивчена система.
Для одиниць, сказати можна, лише тема.
Як описати те, що слову непідвладне?
… Природа — геній, і поступлива, і — владна…

Чому ж так хочеться природу описати?
Іі чудові, та не зовсім (часом), шати?
Чому пожухле листя с дерева, осіннє 
Поета вабить «согрішать» від іскусіння?..

Поети пишуть про дощі, та снігопади,
Про дні погожі, та про ті, що ім не раді.
Поети пишуть про морози та відлиги… 
Пейзажній ліриці присвячуються книги.

«Мороз и солнце»* — приклад гарного пейзажу,
Без зайвих слів, та без засилля антуражу.
Та не повториш, та й, можливо, що й — не треба… 
… Але ж, у ліриці пейзажній є потреба!..

І пише бідний той поет, чи поетеса,
Таке, буває, що приводить аж до стреса…
Що наліпив (чи наліпила) «з чого було»,
Бо приклад Пушкіна не знав (або не знала),
Чи забув (або забула)…

Талант, як кажуть, не проп’єш, а розум — можна,
А як нема його, писати може кожна,
Чи — кожний, ліплячи докупи — «сніг та вітер»,
«Яскраве сонце», хмари, дощ, та білі квіти…
Та ще — червоні, сині, жовті, «в изумрудах»…

Пейзажна лірика — «халтурщика» облуда.

* Той самий, Пушкін…