ТИША

Добавлено в закладки: 0

… Чотири ранку, тиша після бурі.
Десь догоряє серце від журби… 
Сховали місяць хмари в небі хмурі
В своі діряві та брудні торби…

В них повно диму, бо земля палала,
Вбирали хмари в себе ту біду…
Тоді ж, коли біди вже буде мало,- 
Дощі на землю спраглую впадуть…

Посіють попіл по полям, мов жито,
Що проросте у колос без зерна, 
Якому вже ніколи не ожити,
Бо на землі закінчиться війна.