Сповідь ВПО
Добавлено в закладки: 0
І знов наснилась рідна хата.
Прокинувся й не зрозумів:
Якась малесенька кімната
І вид довкола посірів.
Так я ж не вдома. От халепа!
І так щось стисло на душі,
Неначе стіни чорні склепу…
Не передати це в вірші!
А, що ж там діється удома?
А, як же там моє село?
Стежина снилася знайома…
Прокинувсь — наче й не було.
А ключ лишився, що від хати,
Навіки буде талісман?
Зуміє тільки нагадати,
Що все пройшло, як той туман.
Що все минуле — то вже казка
Якій ніхто не знав ціни.
Все перекреслила розв’язка
Цієї чорної війни.
І так здається — це все сниться,
Що ти попав не в свій район,
Що блисне дивная зірниця
Й розвіє цей проклятий сон.
Але, на жаль, реальність інша
І ця подія наяву,
Що ще від чорного — чорніша,
І форму носить військову.
Коли ж це скінчиться жахіття
Й життя поверне в світлу путь?
На жаль, диктатори лахміття
Від зубожіння не вдягнуть.
Їм не болить. У них все добре.
Вони не мерзнуть уночі.
Лише на себе тягнуть ковдру
І брешуть людям живучи.
Лиш тільки вірити в щось треба.
Це хоч маленька благодать,
Просити помочі у неба
І ЗееСУ допомагать.
Й настане день, добро воскресне,
Як та травичка щовесни.
Засяє сонечко небесне
І зникне темрява війни!
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
8 комментариев
Lyubina
долго мира ждать пока
два придурка старика
в землю лягут на века
дружат президенты клево
клоун доня и моль вова
Бондаренко Николай
Но придется им сурова
Спасибо за визит! Удачи
Крайнюк Надежда (Софи)
Як би нам не було важко, страшно, боляче, а ми віримо що «Засяє сонечко небесне
І зникне темрява війни!» (с). Так буде! І відродиться Україна. Слава ЗеЕсУ!
Дякую за вірш такий сумний, але правдивий і оптимістичний.
Бондаренко Николай
Дякую за коментар! Напевно немає зараз українця якого б не торкнувся вогонь війни, хто б в тій чи іншій степені відчув цей смертельний подих. Але не втрачаймо віри: ми вистоїмо, в нас нема іншого вибору заради майбутнього наших дітей і всієї країни.
Татьяна Рымарская
Навіть і зараз, на тринадцятому році війни, мені часом здається, що все, що у нас коїться, то — просто якийсь дурний жахливий сон, бо насправді такого бути не може! Тож, треба тільки заплющити, а потім широко розкрити очі, аби прокинутися, й одразу все стане як було… Звісно, колись це жахіття, і справді, скінчится, країна підніметься з руїн, але є те, чого вже не повернеш ніколи, те, що до кінця життя відтепер залишиться лише у нашій пам’яті, таким дорогим та таким вкрай болючим спогадом…
Бондаренко Николай
На жаль так і є. Дякую за коментар! Тримаємось
Inga
Чудові вірші! Прочитала на одному диханні. Мабуть, так би написав Тарас Шевченко, якби опинився в нашому часі…Нажаль, така реальність сьогодення спіткала нашу долю…Але нічого, переживемо і станемо сильнішіми. Мабуть це Наш іспит … такий. Тримаємось.
Бондаренко Николай
Дякую! Як би не було тяжко, але це треба пройти і вистояти заради майбуття наших дітей