Нев'януче - Просторы

Добавлено в закладки: 0

(рондель)

Мов зілля купальське сорочку заквітчує гладь,
Стібок на стібкові — відтінками, гра світла й тіні,
Усе в ній: природи нестримне весняне цвітіння,
І мамине серце: рукою оздобу погладь.

Енергія рук, що життєвій премудрості вчать,
І рідні хмарки, що в бузковій купаються сині.
Мов зілля купальське сорочку заквітчує гладь,
Стібок на стібкові… Відтінками… Гра світла й тіні.

Тепло від орнаменту… Пальці забуте ятрять
Прадавні стихії впокорені на полотнині.
В рясних візерунках із давніх часів і донині —
Нев’януча віра. У душу лягла благодать.
Мов зілля купальське сорочку заквітчує гладь.