— ХОЧУ!.. (Хліб із цукром)
Добавлено в закладки: 0
Хлібчик, политий водою, посипаний цукром…
Бідний смаколик з дитинства чомусь пригадався.
Як босоногі, щасливі, влітали ми з грюком
В хату, де бідного столу ніхто не встидався…
Зараз дитинство інакше, бо світ вже інакший,
Нашими дітьми він вповну, на жаль, володіє.
Ми ж бо з дітьми зобов’язані буть якнайм’якше,
Хтось, безумовно, такій настанові радіє…
— Мамо, я хочу! — волає дитинка щосили,
Мама ій зірку із неба готова дістати…
— Зірка, принцеса, та сама на світі красива…
… Бідна, нещасна на старості буде та мати.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 1036Публикации: 1276Регистрация: 28-04-2025
4 комментария
Крайнюк Надежда (Софи)
Ви своїм віршем нагадали мені моє дитинство. Був такий смаколик — хлібчик з цукром. Яка смакота!
Дякую за навіяні спогади.
А тато мій любив тюрю. Може хтось не знає, це солодка вода замість чаю. Життя таке було.
І трудилися нарівні з батьками… Можна романи писати.
Бажаю добра і МИРУ! А сама плАчу…
Феня
Навіщо ж плакати. Анекдота, щоправда, ніхто ще не написав під моім віршиком, але в інеті іх повно.)
Крайнюк Надежда (Софи)
Дякую за відповідь.***А плачу від усього пережитого в своєму дитинстві.
Та, мабуть, всім з нашого покоління довелося пережити немало. Хай Вам щастить!
Феня
Навзаєм.