РОЗКИДАНІ

Добавлено в закладки: 0

 

А що то на небі? То хмари свинцеві

Із ди́мами згарищ пливуть безупинно.

А вересень швидко літає ««мартином»»

Кричить насміхається з наших взаємин.

 

По світу розкидані стиглим горохом.

Нема ні степів, а ні власного дому.

Нам доля долати негоди та втому,

І, майже безкрилим, літати потроху.

 

Комусь може вдасться пустити коріння

На новому місці великого світу.

Хай стане до вас край чужинний привітним,

А я в Україні, як вишня осіння…