Дорогами життя

Добавлено в закладки: 0

Мій дім, моя фортеця. З народження відома
Стежинка, що плететься до берега від дому,
Де батько до вечері окраєць хліба вкрає…
Мій дім, моя земля… Я іншоі — не знаю.

Мій дім, моя фортеця, що вилікує втому.
Де мамина гостина, що кожному знайома.
Де небо голубине, до щастя де лиш — крок…
Це дім твій, це родина, це шлях твій — до зірок…

                              ***

… Роки летять птахами у безнадійний вирій,
Вони не повернуться, іх не наздоженеш…
… Та всупереч усьому, у мрію свою вірю,
Бо знаю — не для смерті на світі ти живеш.

                            ***

Блакитне небо, соняхове море,
Дорога та, що названа — життям…
Назустріч — щастю, а буває й — горю,
Та як інакше втрапиш в майбуття?..

Чабрець духм’яний, та осот колючий,
Минаю хащі я лихі скоріш…
Зійду на стежку обережно з кручі,
Там, де цілющий стелеться спориш…

… Душа летить метеликом рожевим
Назустріч квітам й травам польовим…
Втішаюсь співом пташки кришталевим…
… Хай буде вічно Божий світ — живий.

                              ***