Дім просто чекає

Добавлено в закладки: 0

Будинок не можна забрати в наплічник,

Чи, як і кота, затягти в переноску,

Пече безпорадність, зітхає дім тоскно,

Рух штори та світло чекаючи вічно.

 

Хатина ж не зрадить…. Твоя — до останку,

Із теплою ще, цегляною душею.

Хоч в осінь самотньо та важко уже їй

Здригатися звукам жахливим до ранку.

 

Мужніє садиба…На пустках вцілілих —

Дахів маскування у листі рудому.

Дім просто чекає родину додому,

Вона теж без хати, мов осиротіла.

 

Рубці та руїни… печуть-терпнуть вічі.

Оселя живе сподіванням терпляче

В безпеці відносній господар заплаче: 

Будинок не можна забрати в наплічник…